+ Варфоломій,
Милістю Божою Архиєпископ Константинопольський, Нового Риму
і Вселенський Патріарх,
Усій повноті Церкви,
Благодать, милість і мир
Від Христа Спасителя народженого у Віфлеємі.
Високочесні браття ієрархи і улюблені чада в Господі,
З Божої милості ми знову в цьому році святкуємо псальмами, піснеспівами і піснями духовними народження в плоті предвічного Сина і Слова Божого, а саме об’явлення таємниці Бога і людини. За словами св. Миколая Кавасили, те, що відбувається в Божественній Літургії, є «містагогією втілення Господа», тоді як її вступне виголос «Благословенне Царство Отця, і Сина, і Святого Духа» є доказом, «що саме через Втілення Господа люди вперше дізналися, що Бог є трьома особами»[1]. Той самий святий Отець проголошує, що наш Господь і Спаситель Ісус Христос був першим і єдиним, «хто продемонстрував автентичну і досконалу людську істоту щодо Свого етосу, життя та всього іншого»[2].
Прийняття людської природи в особі Сина і Слова Божого разом із відкриттям шляху обожнення людини через благодать додають людству неперевершену цінність. Забуття цієї істини веде до зменшення поваги до людської особистості. Заперечення найвищого призначення людей не тільки звільняє їх, але й призводить до різноманітних скорочень і поділів. Не усвідомлюючи свого божественного походження та своєї надії на вічність, люди борються за те, щоб залишатися людьми, і не в змозі впоратися з протиріччями «людського стану».
Християнське сприйняття людського існування дає розв’язання проблем, створених насильством, війною та несправедливістю в нашому світі. Повага до людської особи, мир і справедливість є дарами від Бога; однак встановлення миру, який походить від Христа, вимагає участі та співпраці людей. Християнський погляд на боротьбу за мир полягає у словах Христа Спасителя, який проголошує мир, звертаючись до Своїх учнів із привітанням «Мир вам» і заохочуючи любити ворогів[3]. Одкровення у Христі називається «Євангелієм миру» [4].
Це означає, що для нас, християн, шлях до миру лежить через мир і що ненасильство, діалог, любов, прощення та примирення мають пріоритет перед іншими формами вирішення розбіжностей. Богослов’я миру чітко описане в документі Вселенського Патріархату За життя світу: На шляху до соціального етосу Православної Церкви (2020):
«Ніщо так не суперечить волі Бога щодо істот, створених за Його образом і подобою, як насильство людини над людиною… Зрештою, можна справедливо стверджувати, що насильство – це гріх par excellence. Воно цілковито суперечить нашій створеній природі й надприродному покликанню шукати союзу любові з Богом і ближнім… Радше це – справжнє розкриття глибинної реальності творіння, яким його бажає Бог і яким Він його замислив у Своїй передвічній раді»[5].
Мир не можна сприймати як належне; це не є самоочевидним. Це обов’язок, досягнення і невпинна боротьба за його збереження. Немає автоматичних рішень чи постійних рецептів. Перед обличчям постійних загроз миру ми повинні бути пильними та готовими вирішувати проблеми шляхом діалогу. Великі герої політики є поборниками миру. Щодо нас, то ми продовжуємо підкреслювати миротворчу роль релігії. Це час, коли релігії критикують за плекання фанатизму та насильства «в ім’я Бога» замість того, щоб бути силами миру, солідарності та примирення. Однак це свідчить про відчуження релігійної віри, а не про її невід’ємну частину. Справжня віра в Бога є найсуворішим критиком релігійного фанатизму. Релігії є природними союзниками всіх людей, які прагнуть миру, справедливості та збереження творіння від людського знищення.
Цього року світ вшановує 75-ту річницю Загальної декларації прав людини (10 грудня 1948), яка є підсумком фундаментальних гуманітарних ідеалів і цінностей, «спільного стандарту, до якого повинні прагнути всі люди і всі нації». Права людини, центром уваги яких є захист людської гідності з її індивідуальними, соціальними, культурними, економічними та екологічними умовами, розуміються лише в їхній початковій динаміці, якщо вони визнаються основою та критерієм глобального миру, пов’язуючи його зі свободою і справедливістю. У цьому сенсі майбутнє прав людини та миру також пов’язане з внеском релігій у справу їх поваги та втілення в життя.
З цими думками та святковим настроєм, у повному переконанні, що життя Церкви саме по собі містить опір нелюдськості, де б така нелюдськість не виникала, ми запрошуємо всіх вас до доброї боротьби за побудову культури миру та солідарності, де люди побачать в особі своїх ближніх брата чи сестру і друга, а не загрозу і ворога. Крім того, нагадуємо всім вам, браття та чада, що Різдво є часом самоусвідомлення та подяки, відкриття різниці між Боголюдиною та «людиною-Богом», усвідомлення «великого чуда» свободи у Христі та зцілення «великої рани» відчуження від Бога. Нарешті, ми шанобливо схиляємо коліна перед Марією, Матір’ю Божою, яка несе на руках воплочене Слово, і передаємо вам благословення Матері Святої Великої Церкви Христової, бажаючи вам благодатного, здорового, плідного, мирного і радісного нового року Господньої благості.
Різдво, 2023
† Варфоломій Константинопольський,
палкий молитовник перед Богом за всіх Вас
1. Про Божественну Літургію XII, PG 150.392D.
2. Про життя в Христі VI, PG 150.680C.
3. Див.: Мт. 5,44
4. Еф. 6,44
5. § 42, 43 і 44.
