lunes, 28 de diciembre de 2020

Oficios del resto del mes de enero de 2021 en la Catedral de Madrid


SÁBADO 09/01

Vísperas del Domingo ……..…………………………... 18:30


DOMINGO 10/01

DOM. DESPUÉS DE LA EPIFANÍA; S. Gregorio de Nisa

Maitines ……………….…………….………………… 09:30

Liturgia ……….………..…………………………...…. 10:15


SÁBADO 16/01

Vísperas del Domingo ……....................………...….…. 18:30


DOMINGO 17/01

DOM. XII DE LUCAS; S. Antonio el Grande

Maitines …….…………...….…………………………. 09:30

Liturgia .…...……………...…….................................... 10:15


MARTES 19/01

LA S. EPIFANÍA DE NUESTRO SEÑOR (viejo cal.)

Liturgia ……………….………………….……………. 10:15

Gran Santificación de las Aguas …….………………… 11.30


VIERNES 22/01

ÓLEO SANTO ………..……..……………………….. 19:00


SÁBADO 23/01

Vísperas del Domingo ………………….……………… 18:30


DOMINGO 24/01

DOM. XIV DE LUCAS; S. Xenia; S. Babilas

Maitines ……...…...……....…………………………… 09:30

Liturgia ……...……………………...…..……………... 10:15


SÁBADO 30/01

SS. TRES JERARCAS (Basilio Magno; Juan Crisóstomo; Gregorio Teólogo)

Liturgia ……………………..……………….………… 10:15

Vísperas del Domingo ………………………..……….. 18:30


DOMINGO 31/01

DOM. XV DE LUCAS; SS. Ciro y Juan Médicos taum.

Maitines ……………………….………………………. 09:30

Liturgia ………...…………...…………………….…… 10:15                                

                                     

 

ADEMÁS, DIVINA LITURGIA EN UCRANIANO CADA DOMINGO A LAS 13:00

jueves, 24 de diciembre de 2020

PROCLAMAÇÃO PATRIARCAL POR OCASIÃO DA NATIVIDADE DE CRISTO EM 2020


† BARTOLOMEU 

PELA MISERICÓRDIA DE DEUS, 

ARCEBISPO DE CONSTANTINOPLA – NOVA-ROMA 

E PATRIARCA ECUMÊNICO

À PLENITUDE DA IGREJA, 

A GRAÇA, A MISERICÓRDIA E A PAZ 

DO SALVADOR CRISTO NASCIDO EM BELÉM.


VENERÁVEIS IRMÃOS EM CRISTO, FILHOS AMADOS NO SENHOR,


Enquanto caminhamos com a Santíssima Virgem, que vem «inefavelmente dar à luz» o Verbo pré-eterno, e enquanto contemplamos Belém, que se prepara para receber o santo menino, eis que uma vez mais chegamos ao Natal repleto de sentimentos de gratidão ao Deus de amor. A jornada para esta grande festa da Natividade na carne do Salvador do mundo foi diferente neste ano, no que diz respeito às condições externas, resultantes da atual pandemia. Nossa vida eclesial e a participação de nossos fiéis nos serviços sagrados, bem como, a pastoral eclesial e o bom testemunho no mundo foram afetados pela extensão das restrições de saúde impostas. No entanto, tudo isso não afeta o relacionamento íntimo dos fiéis com Cristo ou de nossa fé em Sua providência e nossa devoção “ao que é necessário”. [1]


Nas sociedades secularizadas, o Natal perdeu sua identidade original e foi reduzido a uma celebração do consumo ostentoso e do mundanismo, sem qualquer suspeita de que neste dia santo comemoramos o “mistério eterno” [2] da encarnação divina. Hoje, a própria celebração cristã do Natal é um ato de resistência à secularização da vida e à diluição ou desaparecimento do sentido do mistério.


A encarnação do Verbo revela o conteúdo, direção e propósito da existência humana. O Deus todo perfeito subsiste como homem perfeito, para que possamos existir «à maneira de Deus». «Porque Deus se fez humano para que pudéssemos ser deificados» [3]. Na formulação profunda de São Gregório o Teólogo, o homem é «ordenado a se tornar deus» [4], «um ser divinizado» [5]. Tal é a suprema dignidade concedida à humanidade, que torna a nossa existência uma honra insuperável. Em Cristo, todas as pessoas são chamadas à salvação. Diante de Deus, «não há judeu nem grego, nem escravo, nem livre, nem homem nem mulher; porque todos somos um em Cristo Jesus», segundo a teologia divinamente inspirada do apóstolo Paulo [6]. Esta é uma reversão decisiva no campo da antropologia, da hierarquia de valores e da percepção do ethos. Desde aquela então, quem insulta a humanidade desafia também a Deus. «Pois não há nada tão sagrado quanto o homem, de cuja natureza Deus participou» [7].


O Natal constitui toda a vida divino-humana da Igreja, onde Cristo é constantemente experimentado como aquele que foi, é e virá. Aquele «nos braços de sua Mãe» é o mesmo «no seio do Pai», o menino Jesus é aquele que foi crucificado, ressuscitou e ascendeu em glória ao céu, o juiz justo e Rei da Glória. É este mistério inexprimível que glorificamos com salmos e hinos, aos quais ministramos, enquanto, ao mesmo tempo, fomos e somos ministrados por ele. Isto é o que o Quarto Concílio Ecumênico de Calcedônia foi divinamente inspirado a definir como «seguir os Santos Padres». A «doutrina da Calcedônia», que descreve a maneira – além da razão e da compreensão – pela qual o Verbo de Deus assumiu a carne do mundo, é «cantada» pela Santa Igreja de Haghia Sophia na Cidade das Cidades, a Oikoumene, através da expressão arquitetônica, da organização do espaço sagrado, da cúpula impressionante, que reflete como a filantropia divina une todas as coisas, o celestial com o terrestre, mas também através dos ícones e decorações, bem como através da linguagem teológica única de iluminação esplêndida.


Em meio a muitas circunstâncias e tristezas, ouvimos hoje a voz retumbante do «Anjo do Senhor», que «traz as boas novas de uma grande alegria… a todas as pessoas, porque para nós nasceu hoje um Salvador, que é Cristo Jesus» [8]. Celebramos o Natal suplicando a Deus por nossos irmãos e irmãs em perigo e pelos que se encontram enfermos. Admiramos o auto-sacrifício de médicos e enfermeiros e de todos aqueles que contribuem para o enfrentamento da pandemia. Alegramo-nos ao descobrir que o paciente é abordado como uma pessoa sagrada e não reduzido a um número, um caso, um objeto ou uma unidade biológica impessoal. Como já foi dito com tanta eloquência, «a roupa branca» dos médicos é como «uma batina branca» que expressa a rendição do que é «meu» em prol do meu irmão, «buscando os interesses do outro» [9] e o compromisso total com o sofredor. Para esta «batina branca» – tal como para a batina do clérigo, visto que ambas são símbolos de um espírito de sacrifício e serviço – a inspiração e a força motriz é o amor, que é sempre um dom da graça divina e nunca exclusivamente uma conquista nossa.


A perigosa pandemia destruiu muito do que consideramos natural, revelando os limites do «titanismo» do «homem-deus» contemporâneo e demonstrando o poder da solidariedade. Ao lado da indiscutível verdade de que nosso mundo é um todo, de que nossos problemas são comuns e de que sua solução exige ação e agenda conjuntas, o que se manifestou de maneira suprema foi o valor da contribuição pessoal, o amor do Bom Samaritano, que supera qualquer padrão humano. A Igreja apoia ativamente – com ações e palavras – nossos irmãos e irmãs que sofrem, enquanto ora por eles, seus parentes e todos os responsáveis por seus cuidados, e ao mesmo tempo proclama que a cura dos enfermos – como uma vitória temporária sobre morte – pertence à transcendência e à abolição final da morte em Cristo.


Infelizmente, a crise sanitária não permitiu o desenvolvimento das atividades previstas para 2020, como «o ano da renovação pastoral e da devida preocupação com os jovens». Esperamos que o próximo ano possibilite a concretização das iniciativas planejadas para a nova geração. Sabemos por experiência própria que, quando nossos jovens são abordados com compreensão e amor, eles revelam seus talentos criativos e contribuem com entusiasmo para tais iniciativas. Afinal, a juventude é um momento particularmente «religioso» de nossa vida – cheio de sonhos, visões e profundas buscas existenciais, com uma esperança vibrante de um novo mundo de fraternidade. É esta «nova criação» [10] – os «novos céus e nova terra… onde habita a justiça» [11] que a Igreja de Cristo anuncia como boa nova e reflete em seu caminho para o Reino.


Amados irmãos e filhos abençoados,


Na Igreja, o homem está completamente renovado e não apenas «assistido». Ali, o homem «vive na verdade» e experimenta seu destino divino. Como o Santo e Grande Concílio da Ortodoxia declarou, na Igreja «cada pessoa constitui uma entidade única, destinada à comunhão pessoal com Deus» [12]. Compartilhamos a convicção divina de que nossa vida presente não é toda a nossa vida, que o mal e a negatividade não têm a palavra final na história. Nosso Salvador não é um deus ex-machina que intervém e aniquila os problemas, ao mesmo tempo que abole a nossa liberdade, como se esta fosse uma «condenação» da qual devemos ser libertados. Para nós, cristãos, as palavras patrísticas sem paralelo são verdadeiras: «O mistério da salvação pertence àqueles que desejam ser salvos, não àqueles que são coagidos» [13]. A verdade da liberdade em Cristo é provada por meio da Cruz, que é o caminho para a Ressurreição.


Com este espírito, concelebrando o Natal e as outras festas do santo calendário de uma maneira que agrade a Deus com todos vós, de nosso sagrado Centro do Fanar oramos para que o Salvador, que condescendeu com o gênero humano, vos conceda saúde, e que amem-se uns aos outros, progridam em tudo o que é bom e que todas as bênçãos do alto sejam abundantes, por ocasião do Novo Ano e em todos os dias de vossa vida. Que assim seja!


Natividade de 2020


† BARTOLOMEU de Constantinopla, 

Fervoroso suplicante diante de Deus por todos vós.



[1] Cf. Lc 10.42.

[2] Maximus the Confessor, Varia on Virtue and Evil, Century I, 12 PG 90.1184.

[3] Athanasius the Great, On the Incarnation 54.

[4] Gregory the Theologian, Funeral Oration to Basil the Great, PG 36.560.

[5] Gregory the Theologian, Homily 44 on Holy Pascha, PG 36. 632.

[6] Gal 3.28.

[7] Nicholas Cabasilas, On the Life in Christ VI, PG 150.649.

[8] Lk 2.9–11.

[9] 1 Cor 10.24.

[10] 2 Cor 5.17.

[11] 2 Pet 3.13.

[12] Encyclical, § 12.

[13] Maximus the Confessor, On the Lord’s Prayer, PG 90.880.



Fonte: ecclesia.com.br

miércoles, 23 de diciembre de 2020

ПАТРИАРШЕЕ ОБРАЩЕНИЕ НА РОЖДЕСТВО ХРИСТОВО


+ В А Р Ф О Л О М Е Й

МИЛОСТЬЮ БОЖИЕЙ АРХИЕПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЯ,

НОВОГО РИМА И ВСЕЛЕНСКИЙ ПАТРИАРХ

ВСЕЙ ПОЛНОТЕ ЦЕРКВИ

БЛАГОДАТЬ, МИЛОСТЬ И МИР 

ОТ ВО ВИФЛЕЕМЕ РОДИВШЕГОСЯ СПАСИТЕЛЯ ХРИСТА

Честнейшие во Христе братья и возлюбленные чада! 

Шествуя со Пресвятой Богородицей, грядущей «родити неизреченно» Предвечное Слово, и взирая на Вифлеем, который готовится принять Святое Отроча, мы вновь подошли к празднованию Рождества, исполненные чувства благодарности Богу любви. Предшествование этому великому празднику Рождества по плоти Спасителя мира в этом году было иным ввиду внешних условий, возникших в результате нынешней пандемии. Последствия здравоохранительных ограничений повлияли на нашу церковную жизнь и участие наших верующих в священных богослужениях, а также на пастырское служение Церкви и доброе свидетельство в мире. Однако все это не влияет на сокровенные отношения христолюбивого народа со Христом, на нашу веру в Его Промысл и на наше посвящение себя «единому на потребу»[1].

В секуляризованных обществах Рождество поблекло и сведено к празднованию показного потребительства и секуляризма, утеряв из виду, что в сей священный день мы отмечаем «вечную тайну»[2] Божественного Воплощения. Сегодня надлежащее христианское празднование Рождества является подвигом противостояния секуляризации жизни и выхолащиванию или утери чувства таинства.

Воплощение Слова раскрывает содержание, направленность и цель человеческого бытия. Всесовершенный Бог существует как совершенный человек, чтобы и мы смогли быть «по образу Бога». «Ибо Бог вочеловечился, чтобы мы обожились»[3]. Согласно глубочайшей формулировке Свт. Григория Богослова, человеку «повелено стать Богом»[4], «обоженным существом»[5]. Сие есть наивысочайшая честь для человека, которая показывает, что наше существование есть непревзойденная ценность. Во Христе все люди призваны к спасению. Перед Богом «нет уже Иудея, ни язычника; нет раба, ни свободного; нет мужеского пола, ни женского: ибо все вы одно во Христе Иисусе», — богословствует богодухновенный Апостол Павел[6]. Это радикальный переворот в области антропологии, иерархии ценностей и восприятия этоса. С тех пор всякий, кто оскорбляет человека, бросает вызов Богу. «Ибо нет ничего более священного, чем человек, природе которого сопричастился Бог»[7].

Рождество составляет всю богочеловеческую жизнь Церкви, где Христос постоянно живется как Тот, Кто был, Кто есть и Кто грядет. Сущий «в объятиях Матери», Он же и «в лоне Отца», — младенец Иисус — есть распятый, воскресший и вознесшийся во славе на небеса праведный судья и Царь славы. Именно эту невыразимую тайну мы прославляем псалмами и гимнами, — тайну, которой мы служим, но которая служила и служит нам. Это определил богодухновенно, «следуя Святым Отцам», Четвертый Вселенский Халкидонский Собор. Похвала православия и слава вселенной — Всесвященый Храм Святой Софии в Граде Градов «воспевает» «Халкидонский догмат» — неизглаголанное и непостижимое восприятие Словом Божиим плоти мира, — через язык архитектуры, через организацию священного пространства, через впечатляющий купол, который отображает всеобъемлющее божественное человеколюбие, сочетая небесное с земным, а также через иконы и украшения, как и через уникальный богословский язык великолепного освещения.

Среди множества обстояний и скорбей мы слышим сегодня громкий голос «Ангела Господня», возвещающего «великую радость… всем людям: ибо ныне родился вам в городе Давидовом Спаситель, Который есть Христос Господь»[8]. Мы празднуем Рождество, молясь за наших братьев и сестер в опасностях и в болезни. Мы восхищаемся самопожертвованием врачей и медсестер и всех тех, кто вносит свой вклад в борьбу с пандемией. Мы радуемся, когда видим, что к пациенту относятся как к священной личности, что он не превращается в «число», случайного (человека), в объект или в безличную биологическую единицу. Как было красноречиво сказано, «белый халат» врачей — есть «белая ряса», которая выражает подаяние своей благодати брату, «искание интересов другого»[9] и полное посвящение себя страждущему. «Белая ряса» так же, как и ряса священнослужителя, — обе представляют собой символ духа жертвенности и служения, вдохновением и движущей силой которых является любовь: она, любовь, всегда — дар божественной благодати и никогда не является исключительно нашим собственным достижением.

Опасная пандемия стала потрясением для многого из того, что мы считали самим собой разумеющимся, выявив пределы «титанизма» современного «человекобога» и продемонстрировав силу солидарности. Наряду с неоспоримой истиной, что наш мир представляет собой единое целое, что наши проблемы являются общими и что их решение требует совместных действий и координации, в высшей степени актуальной стала ценность личного вклада, любовь Доброго Самарянина, превосходящая все человеческие меры. Церковь активно поддерживает — словом и делом — наших страдающих братьев и сестер, молясь за них, их родственников и всех, кто несет ответственность за заботу о них, провозглашая одновременно, что исцеление больных — как временная победа над смертью — предображает попрание и окончательное уничтожение смерти во Христе.

К сожалению, кризис в области здравоохранения не позволил развить запланированные мероприятия на 2020 год, как «год пастырского обновления и должной заботы о молодежи». Надеемся, что наступающий год сделает возможной реализацию запланированных инициатив для нового поколения. По опыту мы знаем, что когда к нашим юношам и девушкам подходят с пониманием и любовью, они раскрывают свои творческие таланты и с энтузиазмом вносят свой вклад в подобные начинания. В конце концов, юность является особым «религиозным» периодом человеческой жизни, исполненным мечтами, видениями и глубокими экзистенциальными исканиями, с живой надеждой на новый мир братских отношений. Это «новое творение»[10] - «новые небеса и новая земля… где обитает правда»[11], которую Церковь Христова благовествует и отображает в своем шествии к последнему свершению.

Возлюбленные братья и благословенные чада!

В Церкви человек полностью обновляется, а не просто «получает помощь»; «истинствует» и живет свое божественное предназначение. Как провозгласил Святой и Великий Собор Православия, в Церкви «каждый человек является уникальным существом, предназначением которого является личное общение с Богом»[12]. Мы разделяем данное Богом убеждение в том, что наше нынешнее существование далеко не вся наша жизнь, что за злом и негативом не стоит последнее слово в истории. Наш Спаситель — не есть Deus ex machina, который вмешивается и устраняет проблемы, тем самым упраздняя  нашу свободу, как если бы она была «осуждением», от которого мы должны избавиться. Для нас, христиан, истинными являются несравненные святоотеческие слова: «Тайна спасения для желающих спастись, а не для принуждаемых ко спасению»[13]. Истина свободы во Христе испытывается Крестом, который является путем к Воскресению.

В этом духе, сопразднуя в богоугодном мудровании Рождество и другие праздники Святок, мы молимся у нашего священного престола Фанара, чтобы Спаситель, снизошедший до человеческого рода, дал вам здравие, любовь друг к другу, поспешение во всех добрых делах и всякое благословение свыше в наступающем Новом году и во все дни вашей жизни. Да будет!

Рождество 2020

+ Варфоломей Константинопольский

Пламенный молитвенник о всех вас перед Богом


[1] См. Лк. 10, 42. 

[2] Св. Максим Исповедник. Различные богословские и домостроительные главы о добродетели и пороке. Сотница первая, 12. — PG 90, 1184.

[3] Свт. Афанасий Великий. О Вочеловечении, 54.

[4] Свт. Григорий Богослов. Надгробное слово Василию Великому. — PG 36, 560.

[5] Он же. Слово 45. На Святую Пасху. — PG 36, 632.

[6] Гал. 3, 28.

[7] Николаос Кавасила. О жизни во Христе, 16. — PG 150, 649.

[8] Лк. 2, 9-11. 

[9] 1 Кор. 10, 24.

[10] 2 Кор. 5, 17. 

[11] 2 Петр. 3, 13.

[12] Окружное Послание, 12.

[13] Св. Максим Исповедник. О молитве «Отче Наш». — PG 90, 880.

Proclamación Patriarcal para Navidad 2020


 B A R T O L O M É

 POR LA MISERICORDIA DE DIOS

ARZOBISPO DE CONSTANTINOPLA-NUEVA ROMA

Y PATRIARCA ECUMÉNICO

A LA PLENITUD DE LA IGLESIA GRACIA, MISERICORDIA Y PAZ

DEL SALVADOR CRISTO NACIDO EN BELÉN


Venerables hermanos en Cristo e hijos amados,


Mientras viajamos con la Santísima Virgen, que viene “para dar a luz inefablemente” a la Palabra pre-eterna, y mientras contemplamos Belén, que se prepara para recibir al santo niño, he aquí, una vez más hemos llegado a la Navidad llenos de sentimientos de gratitud al Dios de amor. El viaje a esta gran fiesta de la natividad en la carne del Salvador del mundo fue diferente este año en lo que respecta a las condiciones externas, resultado de la pandemia actual. Nuestra vida de iglesia y la participación de nuestros fieles en los servicios sagrados, así como el cuidado pastoral de la iglesia y el buen testimonio en el mundo, se vieron afectados por las repercusiones de las correspondientes restricciones de salud. Sin embargo, todo esto no afecta a la relación más íntima de los fieles con Cristo o a nuestra fe en su providencia y nuestra devoción a “lo único que es necesario” [1].


En las sociedades secularizadas, la Navidad ha perdido su identidad original y se ha reducido a una celebración de consumo ostentoso y mundanalidad, sin sospechar que en este día santo se conmemora el “misterio eterno” [2] de la encarnación divina. Hoy, la propia celebración cristiana de la Navidad es un acto de resistencia a la secularización de la vida y a la dilución o desaparición del sentido del misterio.


La encarnación del Verbo revela el contenido, la dirección y el propósito de la existencia humana. El Dios todo perfecto subsiste como hombre perfecto, para que podamos existir "a la manera de Dios". “Porque Dios se hizo humano para que nosotros pudiéramos ser deificados”. [3] En la profunda formulación de San Gregorio el Teólogo, el hombre está “ordenado a convertirse en Dios” [4], “un ser divinizado” [5]. Es la suprema dignidad otorgada a la humanidad, que hace de nuestra existencia un honor insuperable. En Cristo, todas las personas están llamadas a la salvación. Ante Dios, “no hay judío ni griego, ni esclavo ni libre, ni varón ni mujer; porque todos somos uno en Cristo Jesús”, según la teología divinamente inspirada del apóstol Pablo [6]. Se trata de un cambio decisivo en el campo de la antropología, la jerarquía de valores y la percepción del ethos. Desde entonces, quien insulta a la humanidad también desafía a Dios. “Porque no hay nada tan sagrado como el hombre, en cuya naturaleza participó Dios” [7].


La Navidad constituye toda la vida divino-humana de la Iglesia, donde Cristo es constantemente experimentado como Aquel que fue, es y vendrá. Aquel "en el abrazo de su Madre" es "en el seno del Padre", el niño Jesús es Aquel que fue crucificado, resucitó y ascendió en gloria al cielo, el juez justo y el Rey de gloria. Es este misterio inexpresable el que glorificamos con salmos e himnos, al cual servimos, mientras que, al mismo tiempo, hemos sido servidos por Él. Esto es lo que el Cuarto Concilio Ecuménico de Calcedonia fue divinamente inspirado cuando definió "seguir a los Santos Padres". La "doctrina de Calcedonia", que describe el camino, más allá de la razón y la comprensión, en que la Palabra de Dios asumió la carne del mundo, es "cantada" por la sagrada Iglesia de Santa Sofía en la Ciudad de las Ciudades, el orgullo de la ortodoxia y la gloria de la oikoumene, a través de la expresión arquitectónica, la organización del espacio sagrado, la impresionante cúpula, que refleja cómo la filantropía divina une todas las cosas, lo celestial con lo terrenal, pero también a través de los iconos y decoraciones, así como a través del lenguaje teológico único de la espléndida iluminación.


En medio de muchas circunstancias y dolores, escuchamos hoy la voz resonante del "ángel del Señor", que "trae la buena noticia de un gran gozo a todos, porque hoy nos ha nacido un Salvador, que es Cristo Jesús” [8]. Celebramos la Navidad orando por nuestros hermanos y hermanas enfermos y en peligro. Admiramos el autosacrificio de los médicos y enfermeras y de todos aquellos que contribuyen a enfrentarse a la pandemia. Nos regocijamos al descubrir que se aborda al paciente como persona sagrada y no se reduce a un número, un caso, un objeto o una unidad biológica impersonal. Como se ha dicho tan elocuentemente, “la túnica blanca” de los médicos es “una sotana blanca” que expresa entrega de lo “mío” por el bien de mi hermano, “buscando los intereses del otro” [9] y el compromiso total con el que sufre. Para esta "sotana blanca", al igual que para la sotana del clérigo, ya que ambas son símbolos de un espíritu de sacrificio y servicio, la inspiración y la fuerza impulsora es el amor, que es siempre un don de la gracia divina y nunca exclusivamente nuestro propio logro.


La peligrosa pandemia ha destruido mucho de lo que habíamos dado por sentado, revelando los límites del “titanismo” del “hombre-dios” contemporáneo y demostrando el poder de la solidaridad. Junto a la verdad indiscutible de que nuestro mundo es un todo, que nuestros problemas son comunes y que su solución exige una acción y una agenda conjunta, lo que se manifestó supremamente fue el valor del aporte personal, el amor del Buen Samaritano, que supera todo estándar humano. La Iglesia apoya activamente, con hechos y con palabras, a nuestros hermanos y hermanas que sufren, mientras reza por ellos, sus familiares y todos los responsables de su cuidado, y al mismo tiempo proclama que la curación de los enfermos, como una victoria temporal sobre la muerte, pertenece a la trascendencia y a la abolición final de la muerte en Cristo.


Lamentablemente, la crisis sanitaria no ha permitido el desarrollo de las actividades previstas para 2020, como “el año de la renovación pastoral y la debida preocupación por la juventud”. Esperamos que el próximo año haga posible la realización de las iniciativas planificadas para la nueva generación. Sabemos por experiencia que, cuando nuestros hombres y mujeres jóvenes son abordados con comprensión y amor, revelan sus talentos creativos y contribuyen con entusiasmo a tales iniciativas. Al final, la juventud es un momento particularmente “religioso” en nuestra vida, lleno de sueños, visiones y búsquedas existenciales profundas, con una esperanza vibrante por un nuevo mundo de fraternidad. Es esta "nueva creación" [10] - los "cielos nuevos y tierra nueva". . . donde habita la justicia ”[11] que la Iglesia de Cristo proclama como buena noticia y refleja en su camino hacia el Reino.


Amados hermanos y benditos hijos,

 

En la Iglesia, el hombre se renueva por completo y no solo se "ayuda". Allí, el hombre "vive en la verdad" y experimenta su destino divino. Como declaró el Santo y Gran Concilio de la Ortodoxia, en la Iglesia “cada persona constituye una entidad única, destinada a la comunión personal con Dios” [12]. Compartimos la convicción divinamente dada de que nuestra vida presente no es nuestra vida entera, que el mal y la negatividad no tienen la última palabra en la historia. Nuestro Salvador no es un deus ex machina que interviene y aniquila los problemas, mientras que al mismo tiempo anula nuestra libertad, como si se tratara de una "condena" de la que debemos ser liberados. Para nosotros los cristianos, las incomparables palabras patrísticas son verdaderas: "El misterio de la salvación pertenece a los que están dispuestos a ser salvos, no a los que son coaccionados" [13]. La verdad de la libertad en Cristo se prueba a través de la Cruz, que es el camino a la Resurrección.


En este espíritu, concelebrando la Navidad y las demás fiestas de este período de una manera agradable a Dios con todos vosotros, rogamos desde nuestro sagrado Centro del Fanar que el Salvador, que descendió para hacerse uno de la raza humana, os conceda salud, amor unos por los otros, progreso en todo lo bueno y toda bendición de lo alto con motivo del nuevo año que amanece y en todos los días de vuestra vida. ¡Que así sea!

 

Navidad 2020


 Bartolomé de Constantinopla

Ferviente suplicante por todos ante Dios


[1] Cfr. Lc 10,42.

 [2] Máximo el Confesor, Sobre la virtud y el mal, siglo I, 12 PG 90.1184.

[3] Atanasio el Grande, Sobre la Encarnación 54.

[4] Gregorio el Teólogo, Oración fúnebre a Basilio el Grande, PG 36.560.

 [5] Gregorio el Teólogo, Homilía 44 sobre la Santa Pascua, PG 36. 632.

[6] Gal 3,28.

[7] Nicolás Cabasilas, Sobre la vida en Cristo VI, PG 150.649.

 [8] Lc 2,9-11.

[9] 1 Cor 10,24.

[10] 2 Cor 5,17.

[11] 2 Ped 3.13.

 [12] Encíclica, § 12.

[13] Máximo el Confesor, Sobre el Padre Nuestro, PG 90.880.

Mensaje de Navidad 2020 de S.E. Policarpo de España y Portugal


La redención de la humanidad y la salvación de la creación son un anhelo constante de los cristianos, como dice uno de los antiguos ‘kontakia’ de Navidad: «Salva al mundo, oh Salvador, pues para eso has venido». Y de hecho Dios no es insensible a este clamor 

de su pueblo, pues Él mismo vino a salvar al mundo en el Hijo, Segunda Persona de la Santísima Trinidad. Esto es lo que celebramos cada año en estas fiestas tan entrañables de la Navidad.


En este año en que los países y territorios ibéricos se han visto fuertemente castigados por la gran prueba y tentación del COVID, en que tantos compatriotas nuestros han perdido la vida a causa de la pandemia y en que seguimos aplicando restricciones que harán atípicas nuestras reuniones familiares, se vuelven más necesarias que nunca las palabras que cantamos en las Catabasías de Navidad: «Cristo ha nacido, glorificadlo». Solo Aquel que cambió el curso de la historia hace casi 2021 años puede disipar como «Sol de Justicia» (Tropario de la Natividad) las tinieblas y devolver la esperanza a la humanidad. No olvidemos en estas fechas a los que nos han dejado y a los que siguen sufriendo en hospitales o son más vulnerables a la enfermedad, y, adoptando todas las medidas de seguridad recomendadas por las autoridades competentes, llevémosles el consuelo de nuestra compañía y de nuestra oración.


Sean las que sean las circunstancias que nos toquen vivir, preparémonos para recibir en nuestros corazones al Príncipe de la Paz y hagamos un hueco en nuestras vidas y en nuestras familias al niño que «nos ha nacido» y al hijo que «se nos ha dado», como dice el Profeta Isaías. Solo Cristo puede cambiar nuestra perspectiva a menudo cegada por las preocupaciones terrenas y traer al mundo la justicia, armonía y amor que tanto anhelan los hombres de bien.


Que el recuerdo de la venida en la carne de nuestro Señor Jesucristo en Belén nos llene de gozo y nos ayude a empezar el nuevo año 2021 con la esperanza de tiempos mejores y abundantes dones del Altísimo.


Con todo mi amor y mis bendiciones paternales,


+Policarpo, Arzobispo Metropolitano de España y Portugal y Exarca del Mar Mediterráneo

Oficios de Natividad 2020 y Año Nuevo y Epifanía 2021 en la Catedral de Madrid


JUEVES 24/12

VIGILIA DE LA S. NAVIDAD; S. Eugenia mártir

Grandes y Reales Horas de la Navidad ……....…………...………….. 09:30

Grandes Vísperas y Liturgia de San Basilio …………………...…….. 10:00


VIERNES 25/12

LA NATIVIDAD DE NUESTRO SEÑOR JESUCRISTO

Maitines ................................................................................................ 09:30

Liturgia ................................................................................................. 10:45


SÁBADO 26/12

SINAXIS DE LA SANTÍSIMA MADRE DE DIOS

Liturgia ................................................................................................. 10:15

Vísperas del Domingo ………………………………..……………… 18:30


DOMINGO 27/12

DESPUÉS DE NAVIDAD; S. Esteban Protomártir y Archidiácono

Maitines ….………………...………………………………………… 09:30

Liturgia ……….……………………………………………………… 10:45


JUEVES 31/12

Grandes Vísperas por la Fiesta de la Circunsiciόn ………................... 18:30


VIERNES 01/01

LA CIRCUNSICIÓN DEL SEÑOR; SAN BASILIO MAGNO

Maitines …….……………………………..……………….………… 09:30

Liturgia ………………….……………..………………….…………. 10:45

Doxología por el Año Nuevo ……….………...................................... 12:00

Bendición de la Torta de S. Basilio ….……………….………..…….. 12:30


SÁBADO 02/01

Vísperas del Domingo ………...…………………………………….. 18:30


DOMINGO 03/01

ANTES DE LA SANTA EPIFANÍA

Maitines ……………………………………………………   ……… 09:30

Liturgia ………………………………...…….…………………….... 10:45


MARTES 05/01

VIGILIA DE LA SANTA EPIFANÍA

Grandes y Reales Horas de la Epifanía ……...………………………. 09:30

Grandes Vísperas y Liturgia de San Basilio …………………………. 10:00

Santificación de las Aguas …...…….………...………….…….…….. 11:30


MIÉRCOLES 06/01

LA SANTA EPIFANÍA DE NUESTRO SEÑOR

Maitines ................................................................................................ 09:30

Liturgia ................................................................................................. 10:45

Gran Santificaciόn de las Aguas ……………….................................. 12:00

Liturgia por la Navidad Eslava ……………………………………. 20:30


JUEVES 07/01

S. JUAN BAUTISTA; NAVIDAD DE NUESTRO SEÑOR (viejo cal.)

Liturgia ….…………………………………………...……………… 10:15

 

ADEMÁS, DIVINA LITURGIA EN UCRANIANO CADA DOMINGO A LAS 13:00

 

¡A TODOS FELIZ NAVIDAD Y UN VENTUROSO AÑO NUEVO 2021!

martes, 22 de diciembre de 2020

ΠΑΤΡΙΑΡΧΙΚΗ ΑΠΟΔΕΙΞΙΣ ΕΠΙ ΤΟΙΣ ΧΡΙΣΤΟΥΓΕΝΝΟΙΣ 2020


+ Β Α Ρ Θ Ο Λ Ο Μ Α Ι Ο Σ

ΕΛΕ ΘΕΟΥ ΑΡΧΙΕΠΙΣΚΟΠΟΣ ΚΩΝΣΤΑΝΤΙΝΟΥΠΟΛΕΩΣ,

ΝΕΑΣ ΡΩΜΗΣ ΚΑΙ ΟΙΚΟΥΜΕΝΙΚΟΣ ΠΑΤΡΙΑΡΧΗΣ

ΠΑΝΤΙ Τ ΠΛΗΡΩΜΑΤΙ ΤΗΣ ΕΚΚΛΗΣΙΑΣ

ΧΑΡΙΝ, ΕΛΕΟΣ ΚΑΙ ΕΙΡΗΝΗΝ 

ΠΑΡΑ ΤΟΥ ΕΝ ΒΗΘΛΕΕΜ ΓΕΝΝΗΘΕΝΤΟΣ ΣΩΤΗΡΟΣ ΧΡΙΣΤΟΥ


* * *


Τιμιώτατοι ν Χριστ δελφοί καί προσφιλέστατα τέκνα,


Συμπορευόμενοι μέ τήν Παναγίαν Παρθένον, τήν ρχομένην «ποτεκεν πορ-ρήτως» τόν προαιώνιον Λόγον, καί τενίζοντες τήν τοιμαζομένην νά ποδεχθ τό Θεον Βρέφος Βηθλεέμ, δού φθάσαμεν καί πάλιν τά Χριστούγεννα, μπλεοι ασθημάτων εγνωμοσύνης πρός τόν Θεόν τς γάπης.  πορεία πρός τήν μεγάλην ορτήν τς κατά σάρκα Γεννήσεως το Σωτρος το κόσμου το φέτος διαφορετική ς πρός τάς ξωτερι-κάς συνθήκας, λόγ τς σοβούσης πανδημίας. Καί  κκλησιαστική ζωή,  συμμετοχή τν πιστν ες τάς εράς κολουθίας,  ποιμαντική μέριμνα καί  καλή μαρτυρία ν τ κόσμπέστησαν τάς συνεπείας τν γειονομικν περιορισμν. Πάντα τατα μως δέν φορον ες τήν σωτάτην σχέσιν το χριστωνύμου λαομέ τόν Χριστόν, ες τήν πίστιν ες τήν πρόνοιαν Ατο καί τήν φοσίωσιν ες τό «ν, ο στι χρεία»[1].


Ες τάς κκοσμικευμένας κοινωνίας, τά Χριστούγεννα χουν ποχρωματισθ, κατέστησαν  ορτή τς πιδεικτικς καταναλώσεως καί τς κοσμικότητος, χωρίς ποψίαν τι κατά τήν γίαν ταύτην μέραν τιμμεν τό «εί μυστήριον»[2] τς Θείας νανθρωπήσεως.  χριστιανοπρεπής ορτασμός τν Χριστουγέννων ποτελεσήμερον πρξιν ντιστάσεως ες τήν κκοσμίκευσιν τς ζως καί ες τήν ξασθένησιν  καί νέκρωσιν τς ασθήσεως διά τό μυστήριον.


ν τ σαρκώσει το Λόγου ποκαλύπτεται τό περιεχόμενον,  κατεύθυνσις καί  σκοπός τς νθρωπίνης πάρξεως.  παντέλειος Θεός πάρχει ς τέλειος νθρωπος, διά νά δυνηθμεν νά πάρξωμεν «μέ τόν τρόπον το Θεο». « Θεός γάρ νηνθρώπησεν, να μες θεοποιηθμεν»[3].  νθρωπος εναι, κατά τήν βαθυστόχαστον κφρασιν το γίου Γρηγορίου το Θεολόγου, «θεός κεκελευσμένος»[4], «ζον θεούμενον»[5]. Ατή εναι  ψίστη τιμή πρός τόν νθρωπον,  ποία ποδίδει ες τήν παρξίν του νυπέρβλητον ξίαν. ν Χριστλοι ο νθρωποι καλονται ες τήν σωτηρίαν. νώπιον το Θεο, «οκ νι ουδαος οδέ λλην, οκ νι δολος οδέ λεύθερος, οκ νι ρσεν καί θλυ˙ πάντες γάρ μες ες στε ν Χριστ ησο», θεολογε θεοπνεύστεως  πόστολος Παλος[6]. Πρόκειται περί μις καθοριστικς νατροπς ες τόν χρον τς νθρωπολογίας, ες τήν εράρχησιν τν ξιν, ες τήν θεώρησιν το θους. κτοτε, στις θίγει τόν νθρωπον, στρέφεται κατά το Θεο. «Οδέν γάρ σον νθρωπος ερόν,  καί φύσεως κοινώνησεν  Θεός»[7]. 


Χριστούγεννα εναι λη  θεανθρωπίνη ζωή τς κκλησίας, ν τ ποί  Χριστός διηνεκς βιοται ς ν,  ν καί  ρχόμενος.  «ν γκάλαις τς Μητρός» εναι  «ν τος κόλποις το Πατρός», τό παιδίον ησος εναι  σταυρωθείς, ναστάς καί ν δόξ ναληφθείς ες τούς ορανούς,  δίκαιος κριτής καί Βασιλεύς τς δόξης. Ατό τό νέκ-φαντον μυστήριον δοξάζομεν ν ψαλμος καί μνοις, ατό διακονομεν, διακονηθέντες καί διακονούμενοι συγχρόνως π᾿ ατο. Ατό διετύπωσε θεοπνεύστως, «πομένη τος γίοις Πατράσιν»,  ν Χαλκηδόνι Δ’ Οκουμενική Σύνοδος. Τό «δόγμα τς Χαλκηδόνος», τόν πέρ λόγον καί ννοιαν τρόπον τς προσλήψεως τς σαρκός το κόσμου πό το Λόγου το Θεο, «ψάλλει» διά τς ρχιτεκτονικς κφραστικς, τς ργανώσεως το ερο χώρου, το ντυπωσιακο τρούλλου,  ποος πεικονίζει τήν τά πάντα συνέχου-σαν θείαν φιλανθρωπίαν καί συνάπτει τά οράνια καί τά πίγεια, διά τν εκόνων καί τοδιακόσμου, διά τς μοναδικς θεολογικς γλώσσης τς κπάγλου φωτοχυσίας,  πανίερος ναός τς το ΘεοΣοφίας ν τ Πόλει τν Πόλεων, τό καύχημα τς ρθο-δοξίας καί τό κλέϊσμα τς οκουμένης.


ν μέσ περιστάσεων καί θλίψεων πολλν, χε σήμερον  λιγυρά φωνή το «γγέλου Κυρίου», το«εαγγελιζομένου χαράν μεγάλην... παντί τ λατι τέχθη μν σήμερον σωτήρ, ς στι Χριστός Κύριος»[8]. ορτάζομεν τά Χριστούγεννα, προσευχόμενοι διά τούς ν κινδύνοις καί σθενείαις δελφούς μν. Θαυμάζομεν τήν ατοθυσίαν τν ατρν καί τν νοσηλευτν καί πάντων τν συμβαλλόντων ες τήν ντιμετώπισιν τς πανδημίας. Χαίρομεν διαπιστοντες, τι  σθενν προσεγγίζεται π᾿ ατν ς ερόν πρόσωπον καί δέν μετατρέπεται ες ριθμόν, περιστατικόν, ντικείμενον, πρόσωπον βιολογικήν μονάδα. ς λέχθη προσφυέστατα,  «λευκή μπλούζα» τν ατρν εναι «να σπρο ράσο», κφράζει τήν παραίτησιν πό τό «μόν» χάριν το δελφο, τό «ζητεν τά το τέρου»[9], τήν λικήν φιέρωσιν ες τόν πάσχοντα. Ες ατό τό «σπρο ράσο» καί ες τό ράσον το κληρικο, σύμβολον μφότερα θυσίας καί διακονικο πνεύματος, μπνευσις καί  κινητήριος δύναμις εναι  γάπη,  ποία εναι πάντοτε δρον τς θείας χάριτος, ποτέ ποκλειστικς δικόν μας κατόρθωμα.


 πικίνδυνος πανδημία κλόνισε πολλά ατονόητα, πεκάλυψε τά ρια το τιτανισμο το συγχρόνου «νθρωποθεο» καί νέδειξε τήν δύναμιν τς λληλεγγύης. μο μέ τήν διαμφισβήτητον λήθειαν, τι κόσμος μας ποτελε νότητα, τι τά προβλήματά μας εναι κοινά, καί  λύσις των παιτε σύμπραξιν καί συμπόρευσιν, νεδείχθη ξόχως  ξία τς προσωπικς συμβολς, τς γάπης το Καλο Σαμαρείτου,  ποία περβαίνει τό νθρώπινον μέτρον.  κκλησία συμπαρίσταται νεργς, ργ καί λόγ, πρός τούς μπεριστάτους δελφούς καί προσεύχεται διά τήν νίσχυσιν ατν, τν συγγενν καί τν πευθύνων διά τήν περίθαλψιν, διακηρύττουσα συγχρόνως, τι  θεραπεία το σθενος, ς προσωρινή νίκη πί το θανάτου, παραπέμπει ες τήν ν Χριστ πέρβασιν καί τελικήν κατάργησιν ατο


Δυστυχς,  γειονομική κρίσις δέν πέτρεψε τήν νάπτυξιν τν δράσεων, α ποαι εχον προβλεφθ διά τό 2020, «τος ποιμαντικο νακαινισμο καί φειλετικς μερίμνης διά τήν νεολαίαν». λπίζομεν, τι κατά τό περχόμενον τος θά καταστ δυνατή  πραγματοποίησις τν προγραμματισθεισν κδηλώσεων διά τήν νέαν γενεάν. Γνωρίζομεν κ πείρας τι, φ᾿ σον ο νέοι καί α νέαι προσεγγισθον μέ κατανόησιν καί γάπην, ποκαλύπτουν τάς δημιουργικάς των δυνάμεις καί συμμετέχουν μέ νθουσιασμόν ες τά δρώμενα. Τελικς, νεότης εναι μία διαιτέρως «θρησκευτική» περίοδος τς νθρωπίνης ζως, μέ νειρα, ράματα καί βαθείας παρξιακάς ναζητήσεις, μέ ζσαν τήν λπίδα νός νέου κόσμου δελφοσύνης. Ατήν τήν «καινήν κτίσιν»[10], τούς «καινούς ορανούς καί γν καινήν ... ν ος δικαιοσύνη κατοικε»[11], εαγγελίζεται  κκλησία τοΧριστο, ατήν εκονίζει ν τ πορεί πρός τά σχατα.


γαπητοί δελφοί καί ελογημένα τέκνα, 


ν τ κκλησί νθρωπος νακαινοται λος, δέν «βοηθεται» πλς, λλά «ληθεύει», βιώνει τόν νθεον προορισμόν του. ς διεκήρυξεν  γία καί Μεγάλη Σύνοδος τς ρθοδοξίας, ες τήν κκλησίαν «καστος νθρωπος ποτελε μοναδικήν ντότητα, προωρισμένην ες προσωπικήν κοινωνίαν μετά το Θεο»[12]. χομεν τήν θεόσδοτον βεβαιότητα, τι  παρών βίος δέν εναι λόκληρος  ζωή μας, τι τό κακόν καί αρνητικότητες δέν χουν τόν τελευταον λόγον ες τήν στορίαν.  Σωτήρ μν δέν εναι νας «πό μηχανς Θεός»,  ποος παρεμβαίνει καί ξαφανίζει τά δεινά, ν ταυτοχρόνως καταλύει τήν λευθερίαν μας, σάν ατη νά το «καταδίκη», κ τς ποίας χρήζομεν παλλαγς. Δι᾿ μς τούς Χριστιανούς σχύει τό παράμιλλον Πατερικόν: «Βουλομένων γάρ, ο τυραννουμένων τό τς σωτηρίας μυστήριον»[13].  λήθεια τς ν Χριστ λευθερίας δοκιμάζεται διά το Σταυρο ποος εναι  δός πρός τήν νάστασιν.


ν τ πνεύματι τούτ, συνεορτάζοντες μετά πάντων μν ν θεαρέστ φρονή-ματι τά Χριστούγεννα καί τάς λοιπάς ορτάς το γίου Δωδεκαημέρου, εχόμεθα κ το ερο μν Κέντρου το Φαναρίου, πως συγκαταβάς τ γένει τν νθρώπων Σωτήρ χαρίζηται μν γιείαν, τήν πρός λλήλους γάπην, προκοπήν ν παντί ργ γαθ, καί πσαν νωθεν ελογίαν, ν τ νατέλλοντι νέ τει καί ν πάσαις τας μέραις τς ζως μν. Γένοιτο!                   

      

Χριστούγεννα ‚βκ’


†  Κωνσταντινουπόλεως

διάπυρος πρός Θεόν εχέτης πάντων μν


[1]  Πρβλ. Λουκ. ι’, 42. 

[2]  Μαξίμου το μολογητο, Κεφάλαια διάφορα Θεολογικά καί Οκονομικά περί ρετς καί κακίας, κατοντάς πρώτη, ΙΒ’, PG 90, 1184.

[3]  θανασίου το Μεγάλου, Περί νανθρωπήσεως, 54.

[4]   Γρηγορίου το Θεολόγου, Ες τόν Μέγαν Βασίλειον πιτάφιος, PG 36, 560. 

[5]   Το ατο, Λόγος ΜΕ’, Ες τό γιον Πάσχα, PG 36, 632.

[6]   Γαλ. γ’, 28.  

[7]   Νικολάου Καβάσιλα, Περί τς ν Χριστ ζως, ΣΤ’, PG 150, 649.

[8]   Λουκ. β’, 9-11.

[9]   Α’ Κορ. ι’, 24.

[10]   Β’ Κορ. ε’, 17. 

[11]   Β’ Πέτρ. γ’, 13.

[12]   γκύκλιος, § 12.

[13]   Μαξίμου το μολογητο, Ες τήν προσευχήν το Πάτερ μν, PG 90, 880.