Η εθνική εορτή της Ελλάδος στην Λισσαβώνα | A festa nacional da Grécia em Lisboa

 

Η εθνική εορτή της Ελλάδος στην Μαδρίτη | La fiesta nacional de Grecia en Madrid

 

Πρόγραμμα Ακολουθιών Μ. Τεσσαρακοστής στον Καθεδρικό της Μαδρίτης | Progrma de los oficios de Gran Cuaresma en la Catedral de Madrid

 

 

ОГЛАСИТЕЛЬНЕ СЛОВО ПЕРЕД ПОЧАТКОМ СВЯТОГО І ВЕЛИКОГО ПОСТУ

+ ВАРФОЛОМІЙ

Милістю Божою

Архиєпископ Константинопольський — Нового Риму

і Вселенський Патріарх

Усій Повноті Церкви,

Нехай буде благодать і мир

Від Господа і Спаса нашого Ісуса Христа,

А від нас молитва, благословіння і прощення

* * *

Всечесніші браття Ієрархи та благословенні чада у Господі,

Сповнені священного благоговіння, ми знову, з Божої волі, вступаємо у Святий і Великий Піст, у стадію аскетичних подвигів, час посту та покаяння, смирення та молитви, духовного пробудження та братерства, з очима наших сердець, зверненими до животворного Хреста Господнього, що веде всіх нас до Святої Пасхи, що відкриває людському роду двері Раю.

Благословенний період, що розпочинається, є для нас можливістю по-новому усвідомити істину аскетизму за Христом та його нерозривний зв’язок з євхаристійним здійсненням Церкви, яка в усіх своїх проявах та вимірах освітлена світлом і радістю Воскресіння. Дух аскетизму жодним чином не є стороннім елементом у християнстві, а також не є результатом впливу позацерковних дуалістичних ідеологій. Аскетизм – це інше слово для характеристики християнського існування, що пов’язує його з абсолютною довірою до Божественного провидіння, з невичерпною духовною радістю життя, присвяченого Христу, з самоперевершенням і самопожертвою, з філантропічною любов’ю, з повагою до всього творіння.

Аскетизм — це не питання довільного вибору та суб’єктивних особливостей, а підпорядкування правилу та «вселенському досвіду» Церкви. Це, як було сказано, «церковна», а не «індивідуальна» подія. Життя в Церкві неподільне. Покаяння, молитва, смирення, прощення, піст, справи милосердя – взаємопов’язані та переплетені. У православній традиції аскетизм не існує як самоціль, що завжди призводить до переоцінки індивідуальних зусиль та підживлює тенденції до самовиправдання. Великий Піст — це відповідний час для переживання Церкви як місця та способу виявлення дарів Божої Благодати в Церкві, завжди як передсмак радости Воскресіння Господнього, як наріжного каменя нашої віри та маяка горизонту «нашої надії». За божественним натхненням Церква вшановує в Сиропусну суботу священну пам’ять святих чоловіків і жінок, які просіяли в подвижництві, які є помічниками та супутниками вірних у шляху подвижництва. На етапі духовних змагань ми маємо благодать Триєдиного Бога з нами, захист Пресвятої Богородиці та Матері всіх нас, та заступництво святих і мучеників віри.

Здоровий християнський аскетизм – це участь усієї людини, як духовної, розумової та тілесної єдности, в житті у Христі, без знецінення матерії та тіла, та без маніхейського зменшення духовности. Як написано, християнський аскетизм – це, зрештою, «боротьба не проти тіла, а за тіло», за словами Геронтика: «Нас не вчили бути вбивцями тіла, а вбивцями пристрастей».

На жаль і попри це, християнський аскетизм характеризувався сучасними інтелектуалами як заперечення радости життя та обмеження людської творчости. Ніщо не може бути далі від істини! Аскетизм, як звільнення від володіння та прив’язаности до володіння речами, і, перш за все, як звільнення від его, від «пошуку свого», від «володіння нашим буттям», є джерелом і вираженням справжньої свободи. Що є більш правдивим, ніж звільнення від пут «індивідуальних прав», відкритість і любов до ближнього, внутрішнє «добре перетворення» та непохитність у виконанні Божих заповідей? Що є більш творчим за піст, коли він є цілісним життєвим ставленням і виражає аскетичний та євхаристійний дух Церкви, коли це «спільна боротьба», а не індивідуальне змагання? Що є більш екзистенційно шокуючим за покаяння, внутрішнє навернення, як життєво важливий напрямок до істини, відкриття сили Божественної Благодати, глибини життя у Христі та надії на вічне життя? Вражає, що коли ранньохристиянський характер Святого та Великого Посту як періоду підготовки до Святого Хрещення в Божественній Літургії в день Воскресіння був замінений «етикою покаяння», переживання його як «другого хрещення» залишилося. З цієї причини період посту та покаяння не є сумним. Гимнологія говорить нам про «весну посту», а богослов’я називає Великий Піст «духовною весною» та «періодом радости та світла». Все це набуває особливої актуальности та цінности з огляду на сучасну антропологічну плутанину та нові відчуження культурного походження.

З цими почуттями та думками, нагадуючи всім чадам Святої Великої Христової Церкви по всьому Господньому володінню, що в день Акафістної суботи, завершаться святкування 1400-ліття з 626 року, коли, на знак подяки Богородиці за порятунок міста Константинополя від небезпечної облоги, у Святій Влахернській церкві «стоячи» був виконаний Акафіст, бажаємо всім вам благополучного етапу посту, в аскезі та терпінні, у подяці та хвалі. Нехай ми, говорячи правду в любові та освячуючись у Господі, йдемо шляхом до сповненої радости Його світлого Воскресіння.

Святий і Великий Піст 2026 року

+ Варфоломій Константинопольський,

Палкий молитвенник перед Богом за всіх вас

CATECHETICAL HOMILY For the Opening of Holy and Great Lent (2026)

 + BARTHOLOMEW

By God’s mercy Archbishop of Constantinople-New Rome

and Ecumenical Patriarch

To the Plenitude of the Church

May the grace and peace of our Lord and Savior Jesus Christ;
and from us, prayer, blessing, and forgiveness.

Most honorable brother Hierarchs and blessed children in the Lord,

Filled with sacred emotion, we enter once again, by God’s goodwill, into Holy and Great Lent, the arena of ascetic struggle, the time of fasting and repentance, of humility and prayer, of spiritual vigilance and love, with the eyes of our heart directed to the life-giving Cross of the Lord, which guides us all toward Holy Pascha that opens the gates of Paradise to the human race.

This blessed period now opening before us constitutes an opportunity to comprehend once more the truth of asceticism according to Christ and its inseparable association with the Eucharistic realization of the Church, whose every expression and dimension is illumined by the light and joy of the Resurrection. The spirit of asceticism is hardly a foreign element introduced into Christianity, nor is it the result of influence by dualistic ideologies outside the Church. Asceticism is another word for the Christian existence, connecting it with absolute trust in Divine Providence, with the inexhaustible spiritual gladness of a life dedicated to Christ, with self-transcendence and self-offering, with charitable love and respect for all creation.

Asceticism is not a matter of self-willed choices and subjective particularities, but of submission to the rule and the “catholic experience” of the Church. It has been described as an “ecclesiastical” rather than an “individual” event. Life in the Church is indivisible. Repentance, prayer, humility, forgiveness, fasting, and philanthropic deeds are interconnected and interwoven. In the Orthodox tradition, there is no asceticism as an end in itself, for that only leads to an overestimation of individual effort and feeds tendencies of self-justification.

Great Lent is the appropriate time to experience the Church as the place and the manner in which the gifts of divine Grace are revealed, always as a foretaste of the joy of the Lord’s Resurrection, the cornerstone of our faith and the all-radiant horizon of “the hope within us.” It is by divine inspiration that the Church honours on Cheesefare Saturday the sacred memory of saintly men and women who have shone brightly in asceticism, for they are the supporters and companions of the faithful in the long course of asceticism. In the arena of spiritual struggle, we have the benevolence of the Triune God with us, the protection of the All-Holy Mother of God and Mother of us all, and the intercessions of the saints and martyrs of the faith.

Healthy Christian asceticism is the participation of the whole human being—as a unity of spirit, soul, and body—in the life in Christ, without undervaluing matter and the body, and without a Manichaean reduction of spirituality. As it has been written, Christian asceticism is ultimately a struggle “not against, but for the body”; as the Gerontikon affirms: “We have been taught not to destroy the body, but to destroy the passions.”

Unfortunately, and inaccurately, Christian asceticism has been labelled by contemporary thinkers as a denial of the joy of life and as a restriction of human creativity. Nothing could be further from the truth! As release from “having” and from attachment to the possession of things, and especially as liberation from the ego, from “seeking one’s own,” and from the “having of our being,” asceticism is the source and expression of genuine freedom.

What can be more truthful than the exodus from the captivity of “individual right” and the openness and love for our fellow human beings, the inner “good change” and steadfastness in fulfilling God’s commandments? What could be more creative than fasting, when it is a holistic attitude of life and expresses the ascetic and Eucharistic spirit of the Church, when it is a “common struggle” and not an “individual feat”? What could be more existentially striking than repentance and internal conversion, as a vital direction toward the truth and a renewed discovery of the power of divine Grace, of the depth of life in Christ and the hope of eternal life?

It is truly impressive that, when the early Christian character of Holy and Great Lent as a period of preparation for Holy Baptism in the Divine Liturgy of the Resurrection was replaced by the “ethos of repentance,” there nevertheless remained its experience as a “second baptism.” For this reason, the period of fasting and repentance is not sorrowful. Our hymnology speaks of the “spring of fasting,” while theology calls Great Lent a “spiritual spring” and a “period of joy and light.” All of this assumes special timeliness and significance in the face of the anthropological confusion of our time, as well as the new alienations rooted in contemporary civilization.

With these sentiments and thoughts, reminding all the children of the Holy Great Church of Christ throughout the Lord’s dominion, that on the day of the Akathist Hymn, the festivities will culminate, marking the 1400th anniversary of the year 626—when, in expression of gratitude to the Theotokos for the deliverance of the City of Constantinople from a perilous siege, the Akathist Hymn was chanted standing in the sacred Church of Blachernae—we wish you all a smooth course of the Fast, with asceticism and patience, with thanksgiving and doxology.

May we all, speaking the truth in love and being sanctified in the Lord, travel this way toward the fullness of joy in His radiant Resurrection.

Holy and Great Lent 2026

✠ BARTHOLOMEW of Constantinople

Your fervent supplicant for all before God

HOMILIA CATEQUÉTICA Para o Início da Santa e Grande Quaresma.

 

HOMILIA CATEQUÉTICA

Para o Início da Santa e Grande Quaresma.

 

+ BARTOLOMEU

Pela misericórdia de Deus, Arcebispo de Constantinopla,

Nova Roma e Patriarca Ecumênico

 

À Plenitude da Igreja,

Que a graça e a paz de nosso Senhor e Salvador Jesus Cristo estejam convosco;

e de nossa parte, oração, bênção e perdão.

 

Honorabilíssimos irmãos Hierarcas e filhos abençoados no Senhor.

 

Repletos de santa emoção, entramos mais uma vez, por boa vontade de Deus, na Santa e Grande Quaresma, a arena da luta ascética, o tempo de jejum e arrependimento, de humildade e oração, de vigilância espiritual e amor, com os olhos do nosso coração voltados para a Cruz vivificadora do Senhor, que nos guia a todos para a Santa Páscoa que abre as portas do Paraíso para todo o ser humano.

Este período abençoado que agora se abre diante de nós constitui uma oportunidade para compreender novamente a verdade sobre a ascese segundo Cristo e sua inseparável associação com a celebração eucarística da Igreja, em que toda expressão e dimensão são iluminadas pela luz e pela alegria da Ressurreição. A ascese não é um elemento estranho introduzido no cristianismo, nem é resultado da influência de ideologias dualistas externas à Igreja. A ascese é outra expressão da existência cristã, unida de modo indissolúvel à confiança absoluta na Divina Providência, à inesgotável alegria espiritual de uma vida dedicada a Cristo, à autotranscedência e à auto entrega, ao amor caritativo e ao respeito por toda a criação.

A ascese não é resultante de escolhas voluntárias e de particularidades subjetivas, mas de submissão aos cânones e à “experiência católica” da Igreja. Ela constitui, como já foi dito, um acontecimento “eclesial”, e não “individual”. A vida na Igreja é indivisível. Arrependimento, oração, humildade, espírito de perdão, jejum e obras de caridade e filantropia são interligados e mutuamente entrelaçados. Não existe, na tradição ortodoxa, ascese como um fim em si mesmo, que, sendo assim, sempre conduz à super valorização do esforço individual e alimenta tendências de autojustificação.

A Grande Quaresma é o momento apropriado para experimentar a Igreja como o lugar e a maneira como os dons da Graça Divina são revelados, sempre como uma antecipação da alegria da Ressurreição do Senhor, a pedra angular de nossa fé e o horizonte radiante da "esperança dentro de nós." Por inspiração divina, a Igreja celebra, no Sábado dos Laticínios, a santíssima memória dos santos homens e mulheres que se destacaram na ascese. Eles são apoio e companhia para os fiéis durante o longo caminho do exercício ascético. No campo da luta espiritual, temos a benevolência do Deus Trino conosco, a proteção da Santíssima Mãe de Deus e da Mãe de todos nós, e as intercessões dos santos e mártires da fé.

A ascese cristã saudável é a participação do ser humano inteiro — como unidade de espírito, alma e corpo — na vida em Cristo, sem desvalorizar a matéria e o corpo e sem uma redução maniqueísta da espiritualidade. Como já se escreveu, a ascese cristã é, em última análise, uma luta “não contra, mas a favor do corpo”, como afirma o Gerontikon: “Fomos ensinados não a destruir o corpo, mas a destruir as paixões.”

Infelizmente, de modo equivocado, a ascese cristã tem sido caracterizada por intelectuais contemporâneos como negação da alegria de viver e como limitação das ações humanas. Nada, porém, poderia estar tão distante da verdade! A ascese - como libertação do apego ao ter e à posse das coisas e, sobretudo, como libertação do ego, do “buscar as coisas para si” e do “viver segundo a si mesmo” - é fonte e expressão da genuína liberdade.

O que poderia ser mais verdadeiro do que o êxodo do cativeiro do “direito individual” e a abertura do coração ao amor pelo próximo — essa “boa mudança” interior — juntamente com a firmeza no cumprimento dos mandamentos de Deus? O que poderia ser mais criativo do que o jejum, quando vivido como atitude integral de vida, expressão do espírito ascético e eucarístico da Igreja; quando é uma “luta comum”, e não um “feito individual”? E o que poderia ser mais existencialmente marcante do que o arrependimento e a conversão interior, como orientação vital para a verdade e como redescoberta da força da Graça Divina, da profundidade da vida em Cristo e da esperança da vida eterna?

É realmente impressionante que, quando o caráter cristão original da Santa e Grande Quaresma — como período de preparação para o Santo Batismo na Divina Liturgia da Ressurreição — foi gradualmente substituído pelo “ethos do arrependimento”, tenha permanecido a sua vivência como um “segundo batismo”. Por essa razão, o tempo de jejum e arrependimento não é um tempo de tristeza, mas de renovação interior e de retorno à vida em Cristo. Nossa hinografia fala da “fonte do jejum”, enquanto a teologia chama a Grande Quaresma de “fonte espiritual” e de “Período de alegria e luz”. Tudo isso adquire especial atualidade e significado diante da confusão antropológica do nosso tempo, bem como das novas alienações enraizadas na civilização contemporânea.

Com esses sentimentos e pensamentos, recordamos aos filhos da Santa Grande Igreja de Cristo, em toda a soberania do Senhor, que, no dia do Hino do Akáthistos, culminarão as celebrações pelos 1400 anos desde o ano 626 — quando, em expressão de gratidão à Mãe de Deus pela salvação de Constantinopla de um perigoso cerco, foi entoado “de pé”, no sagrado templo das Blachernas, o Hino do Akáthistos. Por isso, desejamos a todos vós um abençoado tempo de jejum, de ascese e paciência, em ação de graças e doxologia.

Que, vivendo na verdade, em amor e sendo santificados pelo Senhor, caminhemos pela via que conduz à alegria plena da sua luminosa Ressurreição.

.

Santa e Grande Quaresma de 2026

X BARTHOLOMEU de Constantinopla

Fervoroso suplicante por todos, diante de Deus.