Πανήγυρη Καθεδρικού και Εθνική εορτή | Fiesta Patronal de la Catedral y Fiesta Nacional de Grecia

 

 

 

 

🇺🇦 Послання з нагоди Індикту 2026

 

No. Прот. 668

 

+ Варфоломій,

Милістю Божою

Архиєпископ Константинопольський, Нового Риму,
і Вселенський Патріарх,

Усій повноті Церкви –

Благодать, мир і милість від Творця всього творіння,

Господа, і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа.

* * *

 

Преосвященні браття ієрархи і благословенні чада в Господі,

Милістю Божою, Подателя всіх благ, ми сьогодні вступаємо в новий церковний рік, шануючи та святкуючи в псалмах, гімнах і піснях духовних на його початку «День молитви за захист природного середовища».

Сучасна багатовимірна екологічна криза – це криза людської свободи, релігії та філософії людини, її етики й культури. Їй передує «погана зміна» нашої свободи, наше відрізання й відчуження від Джерела Життя, а вже потім – поведінка, що руйнує природне середовище. Ми відчуваємо глибоку вдячність за те, що новаторські ініціативи та втручання Вселенського Патріархату, які безперервно тривають від 1989 року донині, не лише виявили духовний вимір екологічної проблеми, а й відкрили нові шляхи та перспективи для її вирішення. Екологічні конференції, відповідні міжхристиянські та міжрелігійні діалоги, конкретні пропозиції Великої Церкви щодо екологічних питань, посилання на соціальні виміри та наслідки екологічної кризи та інші подібні речі становлять потужну екологічну пропозицію з акцентом на нагальній потребі «коперниканського повороту» в розумінні ідеї поступу та ставлення людства до природи, а також у способі дії факторів політики, економіки й соціального життя, Церков і релігій, науки, техніки та освіти нового покоління.

Ми продовжимо, працею та словом, просування екологічної пропозиції Святої Великої Христової Церкви, екофільного динамізму євхаристичних, аскетичних та доксологічних стосунків із творінням, завжди підкреслюючи, що для прояснення справжнього екологічного послання нашої православної віри й традиції, на благо «всеблагого» творіння, необхідна ретельна богословська робота.

Ми впевнені, що висвітлення релігійних та етичних вимірів екологічної загрози призведе до усвідомлення ключової важливости «екологічної відповідальности». Зрештою, людина мусить перестати діяти так, ніби вона не знає, і остаточно відкинути ілюзію, що планета Земля здатна нескінечно долати антропогенне навантаження й катастрофи, а природа має невичерпну силу оновлюватися. Етос відповідальности за захист природного середовища має виявлятися на глобальному, національному, місцевому та особистому рівнях. Ми ще раз наголошуємо, що розвиток екологічної відповідальности є «категоричним імперативом» для людства перед обличчям найбільшої загрози, з якою воно покликане протистояти протягом усього свого історичного шляху.

Цілком очевидно, що з панівною антропологічною моделлю, яку уособлює «нерозумний багач» з Євангелія (Луки 12:17-21), з його словами: «Я збудую великі комори, і туди зберу все добро моє та майно моє» та «Душе, маєш багато добра, закладеного на багато років; заспокоюйся, їж, пий та веселися», людство підриває власне майбутнє й руйнує свій «дім». «Гріхи сучасности» людства створили та продовжують створювати нові поділи та розбіжності між людиною і природою. Сучасна «людина-бог» наполягає на геоциді, ігноруючи заходи та обмеження в ім’я геополітичних планів та економічних інтересів, споживацтва й задоволення по суті ненаситних потреб, а ще глибше – через внутрішні емпіричні та ціннісні переосмислення. Наслідки глобального панування волі маніпулювати, інструменталізувати та експлуатувати природу будуть трагічними для життя на нашій планеті.

Нещодавнє прийняття та офіційне встановлення християнським світом 1 вересня як Дня захисту природного середовища, набуває сьогодні особливого значення – як символ і як практичне сприяння єдности християн. Ба більше, прославляння «Творця всього творіння» на початку церковного року в нашій літургійній традиції є цінною спадщиною, запрошенням і закликом поважати творіння, яке страждає в результаті наслідків неналежного нападу, спричиненого людиною.

Найшановніші браття та улюблені чада,

Повага до основних підвалин екологічної цивілізації здатна зупинити екодеструктивні тенденції та відкрити «екологічну вулицю з одностороннім рухом» сталого розвитку. У більш загальному сенсі, людству потрібен консенсус щодо ядра спільних фундаментальних цінностей, які у світі розривів і поляризації слугуватимуть компасом на шляху до майбутнього. Віссю цієї гідної цілісности вважається принцип солідарности як чинник співвідповідальности, діалогу та щирої взаємности, разом із колективною відповідальністю за захист навколишнього середовища. Як практична повага до святости людської особистости, так і турбота про цілісність творіння є, з християнської точки зору, життєво важливими виявами євхаристійної реалізації Церкви та покликання людини стати «священником» творіння.

У цьому дусі, бажаючи вам миру та плодотворности в добрих і приємних справах у новому церковному році, ми закликаємо всіх вас, — через заступництво та молитву Пресвятої Богородиці «Паммакаристи» (Всеблаженної), чию всесвяту ікону ми шанобливо зберігаємо у всечесному патріаршому храмі, і чиїми «устами, серцем і волею» ми цілуємо, — благодать і милість Господа, і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа, чиє всесвяте ім’я благословенне і прославлене нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь!

1 вересня 2026 р.

† Константинопольський Варфоломій,

палкий молитвеник перед Богом за всіх Вас

🇧🇬 Послание за Индикта 2026

 

Прот. номер 668

† ВАРТОЛОМЕЙ

ПО МИЛОСТ БОЖИЯ АРХИЕПИСКОП НА КОНСТАНТИНОПОЛ -

НОВИЯ РИМ И ВСЕЛЕНСКИ ПАТРИАРХ

С ЦЯЛОТО ЦЪРКОВНО ИЗПЪЛНЕНИЕ ДА Е БЛАГОДАТ, МИР И МИЛОСТ

ОТ ТВОРЕЦА НА ЦЯЛОТО ТВОРЕНИЕ -

ГОСПОДА БОГ И СПАСИТЕЛ НАШ ИИСУС ХРИСТОС

* * *

 

 

Високопреосвещенни и Преосвещенни братя Архиереи и благословени в Господа чада,

 

По благодатта на щедроподателя Бог днес встъпваме в новата църковна година, като с нейното начало отбелязваме и честваме с псалми, химни и духовни песнопения „Деня за молитва за опазване на природната среда“.

Съвременната всестранна екологична криза е криза на свободата на човека, на неговото религиозно и философско съзнание, на неговия етос и култура. Предшествана е от „злото изменение“ на свободата ни, от откъсването и отчуждаването ни от Извора на Живота, след което върви и разрушителното за природната среда човешко поведение. Изпитваме дълбока благодарност, че новаторските инициативи и действия на Вселенската патриаршия, предприемани непрестанно от 1989 г. до днес, не само разкриха духовните измерения на екологичния проблем, но и откриха нови пътища и перспективи за неговото преодоляване. Екологичните конференции, съответните междухристиянски и междурелигиозни диалози, конкретните предложения на Великата Христова църква по въпросите на околната среда, посочването на социалните измерения и последици от екологичната криза и други подобни инициативи изграждат една силна и цялостна екологична позиция. Тя поставя особен акцент върху неотложната необходимост от „коперников обрат“ в разбирането на идеята за прогреса и в отношението на човечеството към природата, както и в начина на действие на политическите, икономическите и обществените фактори, на Църквите и религиите, на науката и технологиите и на образованието на новото поколение.

Ще продължим, на дело и слово, да утвърждаваме екологичната позиция на Светата Христова Велика църква и нейния екологично ориентиран дух на евхаристийно, аскетично и славословно отношение към творението, като винаги подчертаваме, че е необходима задълбочена богословска работа за изясняване на автентичното екологично послание на нашата Православна вяра и традиция за благото на „твърде доброто“ творение.

Убедени сме, че разкриването на религиозните и нравствени измерения на екологичната заплаха ще доведе до осъзнаването на основополагащото значение на „екологичната отговорност“. В крайна сметка човекът трябва да престане да действа така, сякаш не знае какво върши, и окончателно да отхвърли заблудата, че планетата Земя може безкрайно да понася причиняваните от човека обременявания и разрушения и че природата има способността да се възстановява сама. Етосът на отговорността за опазване на природната среда трябва да се проявява на глобално, национално, местно и лично равнище. Отново и отново подчертаваме, че развитието на екологична отговорност е „категоричен императив“ за човечеството пред лицето на най-голямата заплаха, с която то е било призвано да се справи в целия ход на своята история.

Съвсем очевидно е, че когато господства антропологичният модел, представен в Евангелието от „безумния богаташ“ (Лука 12:17–21), който казва: „Ще съборя житниците си и ще съградя по-големи, и там ще събера всичките си храни и благата си, и ще кажа на душата си: „Душо, имаш много блага, приготвени за много години; почивай си, яж, пий и се весели“, човечеството подкопава собственото си бъдеще и унищожава своя „дом“. „Новите грехове“ на човечеството са създали и продължават да създават нови разделения и разриви между човека и природата. Съвременният „човекобог“ упорства в геоцида (изтреблението на природата), пренебрегва всякакви мерки и граници в името на геополитически планове и икономически интереси, на консуматорството и на задоволяването на ненаситни по същество потребности, но и поради – което е още по-съществено – вътрешни светогледни и ценностни промени. Последиците от глобалното господство на стремежа за манипулиране, използване и експлоатиране на природата ще бъдат трагични за живота на нашата планета.

Все по-широкото приемане и официалното утвърждаване в християнския свят на 1 септември като Ден за опазване на природната среда придобива днес особена тежест като символ и практическо утвърждаване на единството на християните. От друга страна, славославенето на „Твореца на цялото творение“ в началото на индикта, залегнало в нашата литургична традиция, представлява драгоценно духовно наследство - като призив и насърчение към уважение към творението, което понася последиците от неподобаващото човешко посегателство.

 

Всечестни братя и възлюбени чада,

 

Зачитането на основните стълбове на екологичната култура може да възпре разрушителните за природата тенденции и да открие „екологичния еднопосочен път“ към устойчиво развитие. В по-общ план човечеството се нуждае от съгласие около едно общо ядро от основополагащи ценности, което в един свят на разриви и поляризации да служи като компас по пътя към бъдещето. За ос на тази ценностна система считаме принципа на солидарността като основа на споделената отговорност, диалога и искрената взаимност, заедно с колективната отговорност за опазването на природната среда. Както практическото уважение към светостта на човешката личност, така и грижата за целостта на творението представляват от християнска гледна точка жизненоважни прояви на евхаристийното осъществяване на Църквата и на призванието на човека да стане „свещеник“ на творението.

В този дух, като ви пожелаваме новата църковна година да бъде благополучна и плодотворна откъм добри и богоугодни дела, призоваваме над всички вас, по молитвите и застъпничеството на Пресвета Богородица Паммакариста (Всеблажена), чиято пресвята икона благоговейно пазим в Свещения Патриаршески храм и пред която се покланяме „с уста и със сърце и с желание“, благодатта и милостта на Господа, Бог и Спасител наш Иисус Христос, Чието пресвято име да бъде благославяно и прославяно сега и винаги и во веки веков. Амин!

 

1 септември 2026 г.

Константинополският

горещ молитствувател пред Бога за всички вас

🇷🇺 Послание об Индикте 2026

Номер протокола 668

 

+ В А Р Ф О Л О М Е Й

МИЛОСТЬЮ БОЖИЕЙ АРХИЕПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЯ,

НОВОГО РИМА И ВСЕЛЕНСКИЙ ПАТРИАРХ

ВСЕЙ ПОЛНОТЕ ЦЕРКВИ БЛАГОДАТЬ, МИР И МИЛОСТЬ

ОТ СОЗДАТЕЛЯ ВСЕГО ТВОРЕНИЯ ГОСПОДА

И БОГА И СПАСА НАШЕГО ИИСУСА ХРИСТА

* * *

 

Преосвященнейшие и Боголюбивые братья иерархи и благословенные чада о Господе!

Благодатию благоподателя Бога мы вступаем сегодня в новый церковный год, чествуя и празднуя его во псалмах и гимнах и духовных песнопениях, в самом начале его отмечая «День молитвы о защите природной среды».

Многосторонний современный экологический кризис есть кризис человеческой свободы, религии и философии, этики и культуры. Ему предшествует «пагубное искажение» нашей свободы, наш отрыв и отчуждение от Источника Жизни, следствием чего является разрушительный по отношению к природной среде образ действия. Мы испытываем глубокую благодарность за то, что новаторские инициативы и действия Вселенского Патриархата, непрерывно предпринимаемые с 1989 года по сей день, не только раскрыли духовные аспекты экологической проблемы, но и открыли новые пути и перспективы ее решения. Экологические конференции, соответствующие межхристианские и межрелигиозные диалоги, конкретные предложения Великой Церкви по вопросам окружающей среды, обращение к социальным измерениям и последствиям экологического кризиса и многое другое формируют весомую экологическую программу. Она делает упор на настоятельной необходимости «коперниканской революции» в восприятии идеи прогресса и в отношении человечества к природе, а также в том, как, какое влияние оказывают политические, экономические и общественные факторы, Церкви и религии, науки и технологии, и воспитание нового поколения.

Мы продолжим — и делом, и словом — продвигать экологическую инициативу Святой Великой Церкви Христовой и экофильный динамизм евхаристического, аскетического и литургического отношения к творению, неизменно подчёркивая необходимость тщательной богословской работы для разъяснения подлинного экологического посыла нашей православной веры и традиции — во благо «доброго зело» творения.

Мы убеждены, что освещение религиозных и этических аспектов экологической угрозы приведет к осознанию ключевого значения «экологической ответственности». Наконец, человек должен перестать действовать так, словно он ничего не знает, и окончательно отбросить иллюзию, будто планета Земля способна бесконечно выдерживать бремена и катастрофы, порождаемые человеком, а природа якобы обладает способностью к самовосстановлению. Моральная ответственность за защиту окружающей среды должна найти своё выражение на глобальном, национальном, местном и личном уровнях. Мы вновь подчёркиваем: формирование экологической ответственности является «категорическим императивом» для человечества перед лицом величайшей угрозы, с которой ему когда-либо приходилось сталкиваться на протяжении всей своей истории.

Очевидно, что, следуя господствующей антропологической модели, — олицетворением которой служит евангельский «богач-безумец» (Лк. 12:17–21), который говорил: «построю большие житницы и соберу туда весь хлеб мой и всё добро мое», и «душа! много добра лежит у тебя на многие годы: покойся, ешь, пей, веселись», — человечество подрывает своё будущее и разрушает свой «дом». «Новейшие грехи» человечества породили — и продолжают порождать — новые разделения и разлады между человеком и природой. Современный «человекобог» продолжает разрушение Земли, переходя все меры и пределы ради геополитических планов, экономических интересов, потребительства и удовлетворения, по сути – ненасытных аппетитов, а также — и более того — вследствие внутреннего переворота в мировосприятии и системе ценностей. Последствия глобального господства желания манипулировать природой, превратить ее в инструмент и эксплуатировать ее, — будут трагическими для жизни на нашей планете.

Принятие и официальное установление христианским миром 1 сентября Днем защиты окружающей среды приобретает сегодня особый вес как символ и практическое свидетельство единства христиан. Более того, прославление «Всея твари Содетеля», совершаемое в нашей литургической традиции в начале церковного года (индикта), представляет собой многоценное наследие, служащее призывом и увещеванием уважать творение, которое несет на себе последствия антропогенных посягательств.

Честнейшие братья и возлюбленные чада!

Соблюдение основополагающих принципов экологической цивилизации способно остановить разрушительные для окружающей среды тенденции и открыть «экологическую бесповоротную стезю» к жизнеспособному развитию. В более широком смысле – человечеству необходим некий стержень общих фундаментальных ценностей, который в раздираемом противоречиями и поляризацией мире служил бы компасом на пути в будущее. Осью этой системы ценностей является принцип солидарности — как фактор совместной ответственности, диалога и искренней взаимности, — вместе со всеобщей заботой за сохранение природной среды. Действительное уважение к священному достоинству человеческой личности, как и забота о целостности творения представляют собой, с христианской точки зрения, проявление в самой жизни евхаристической реальности Церкви и призвания человека стать «иереем» творения.

В этом духе, желая вам благополучного и плодотворного в благих и угодных Богу делах нового церковного года, мы призываем на всех вас — по ходатайству Пресвятой Богородицы «Всеблаженной», чью всесвятую икону мы благоговейно храним в Патриаршем Храме, лобызая ее «устами, сердцем и волею», — благодать и милость Господа и Бога и Спаса нашего Иисуса Христа, Его же пресвятое Имя да будет благословенно и препрославленно ныне и присно и в бесконечные веки. Аминь!

 

1 сентября 2026 года

Константинопольский

пламенный к Богу молитвенник о всех вас