ОГЛАСИТЕЛЬНЕ СЛОВО ПЕРЕД ПОЧАТКОМ СВЯТОГО І ВЕЛИКОГО ПОСТУ

+ ВАРФОЛОМІЙ

Милістю Божою

Архиєпископ Константинопольський — Нового Риму

і Вселенський Патріарх

Усій Повноті Церкви,

Нехай буде благодать і мир

Від Господа і Спаса нашого Ісуса Христа,

А від нас молитва, благословіння і прощення

* * *

Всечесніші браття Ієрархи та благословенні чада у Господі,

Сповнені священного благоговіння, ми знову, з Божої волі, вступаємо у Святий і Великий Піст, у стадію аскетичних подвигів, час посту та покаяння, смирення та молитви, духовного пробудження та братерства, з очима наших сердець, зверненими до животворного Хреста Господнього, що веде всіх нас до Святої Пасхи, що відкриває людському роду двері Раю.

Благословенний період, що розпочинається, є для нас можливістю по-новому усвідомити істину аскетизму за Христом та його нерозривний зв’язок з євхаристійним здійсненням Церкви, яка в усіх своїх проявах та вимірах освітлена світлом і радістю Воскресіння. Дух аскетизму жодним чином не є стороннім елементом у християнстві, а також не є результатом впливу позацерковних дуалістичних ідеологій. Аскетизм – це інше слово для характеристики християнського існування, що пов’язує його з абсолютною довірою до Божественного провидіння, з невичерпною духовною радістю життя, присвяченого Христу, з самоперевершенням і самопожертвою, з філантропічною любов’ю, з повагою до всього творіння.

Аскетизм — це не питання довільного вибору та суб’єктивних особливостей, а підпорядкування правилу та «вселенському досвіду» Церкви. Це, як було сказано, «церковна», а не «індивідуальна» подія. Життя в Церкві неподільне. Покаяння, молитва, смирення, прощення, піст, справи милосердя – взаємопов’язані та переплетені. У православній традиції аскетизм не існує як самоціль, що завжди призводить до переоцінки індивідуальних зусиль та підживлює тенденції до самовиправдання. Великий Піст — це відповідний час для переживання Церкви як місця та способу виявлення дарів Божої Благодати в Церкві, завжди як передсмак радости Воскресіння Господнього, як наріжного каменя нашої віри та маяка горизонту «нашої надії». За божественним натхненням Церква вшановує в Сиропусну суботу священну пам’ять святих чоловіків і жінок, які просіяли в подвижництві, які є помічниками та супутниками вірних у шляху подвижництва. На етапі духовних змагань ми маємо благодать Триєдиного Бога з нами, захист Пресвятої Богородиці та Матері всіх нас, та заступництво святих і мучеників віри.

Здоровий християнський аскетизм – це участь усієї людини, як духовної, розумової та тілесної єдности, в житті у Христі, без знецінення матерії та тіла, та без маніхейського зменшення духовности. Як написано, християнський аскетизм – це, зрештою, «боротьба не проти тіла, а за тіло», за словами Геронтика: «Нас не вчили бути вбивцями тіла, а вбивцями пристрастей».

На жаль і попри це, християнський аскетизм характеризувався сучасними інтелектуалами як заперечення радости життя та обмеження людської творчости. Ніщо не може бути далі від істини! Аскетизм, як звільнення від володіння та прив’язаности до володіння речами, і, перш за все, як звільнення від его, від «пошуку свого», від «володіння нашим буттям», є джерелом і вираженням справжньої свободи. Що є більш правдивим, ніж звільнення від пут «індивідуальних прав», відкритість і любов до ближнього, внутрішнє «добре перетворення» та непохитність у виконанні Божих заповідей? Що є більш творчим за піст, коли він є цілісним життєвим ставленням і виражає аскетичний та євхаристійний дух Церкви, коли це «спільна боротьба», а не індивідуальне змагання? Що є більш екзистенційно шокуючим за покаяння, внутрішнє навернення, як життєво важливий напрямок до істини, відкриття сили Божественної Благодати, глибини життя у Христі та надії на вічне життя? Вражає, що коли ранньохристиянський характер Святого та Великого Посту як періоду підготовки до Святого Хрещення в Божественній Літургії в день Воскресіння був замінений «етикою покаяння», переживання його як «другого хрещення» залишилося. З цієї причини період посту та покаяння не є сумним. Гимнологія говорить нам про «весну посту», а богослов’я називає Великий Піст «духовною весною» та «періодом радости та світла». Все це набуває особливої актуальности та цінности з огляду на сучасну антропологічну плутанину та нові відчуження культурного походження.

З цими почуттями та думками, нагадуючи всім чадам Святої Великої Христової Церкви по всьому Господньому володінню, що в день Акафістної суботи, завершаться святкування 1400-ліття з 626 року, коли, на знак подяки Богородиці за порятунок міста Константинополя від небезпечної облоги, у Святій Влахернській церкві «стоячи» був виконаний Акафіст, бажаємо всім вам благополучного етапу посту, в аскезі та терпінні, у подяці та хвалі. Нехай ми, говорячи правду в любові та освячуючись у Господі, йдемо шляхом до сповненої радости Його світлого Воскресіння.

Святий і Великий Піст 2026 року

+ Варфоломій Константинопольський,

Палкий молитвенник перед Богом за всіх вас

CATECHETICAL HOMILY For the Opening of Holy and Great Lent (2026)

 + BARTHOLOMEW

By God’s mercy Archbishop of Constantinople-New Rome

and Ecumenical Patriarch

To the Plenitude of the Church

May the grace and peace of our Lord and Savior Jesus Christ;
and from us, prayer, blessing, and forgiveness.

Most honorable brother Hierarchs and blessed children in the Lord,

Filled with sacred emotion, we enter once again, by God’s goodwill, into Holy and Great Lent, the arena of ascetic struggle, the time of fasting and repentance, of humility and prayer, of spiritual vigilance and love, with the eyes of our heart directed to the life-giving Cross of the Lord, which guides us all toward Holy Pascha that opens the gates of Paradise to the human race.

This blessed period now opening before us constitutes an opportunity to comprehend once more the truth of asceticism according to Christ and its inseparable association with the Eucharistic realization of the Church, whose every expression and dimension is illumined by the light and joy of the Resurrection. The spirit of asceticism is hardly a foreign element introduced into Christianity, nor is it the result of influence by dualistic ideologies outside the Church. Asceticism is another word for the Christian existence, connecting it with absolute trust in Divine Providence, with the inexhaustible spiritual gladness of a life dedicated to Christ, with self-transcendence and self-offering, with charitable love and respect for all creation.

Asceticism is not a matter of self-willed choices and subjective particularities, but of submission to the rule and the “catholic experience” of the Church. It has been described as an “ecclesiastical” rather than an “individual” event. Life in the Church is indivisible. Repentance, prayer, humility, forgiveness, fasting, and philanthropic deeds are interconnected and interwoven. In the Orthodox tradition, there is no asceticism as an end in itself, for that only leads to an overestimation of individual effort and feeds tendencies of self-justification.

Great Lent is the appropriate time to experience the Church as the place and the manner in which the gifts of divine Grace are revealed, always as a foretaste of the joy of the Lord’s Resurrection, the cornerstone of our faith and the all-radiant horizon of “the hope within us.” It is by divine inspiration that the Church honours on Cheesefare Saturday the sacred memory of saintly men and women who have shone brightly in asceticism, for they are the supporters and companions of the faithful in the long course of asceticism. In the arena of spiritual struggle, we have the benevolence of the Triune God with us, the protection of the All-Holy Mother of God and Mother of us all, and the intercessions of the saints and martyrs of the faith.

Healthy Christian asceticism is the participation of the whole human being—as a unity of spirit, soul, and body—in the life in Christ, without undervaluing matter and the body, and without a Manichaean reduction of spirituality. As it has been written, Christian asceticism is ultimately a struggle “not against, but for the body”; as the Gerontikon affirms: “We have been taught not to destroy the body, but to destroy the passions.”

Unfortunately, and inaccurately, Christian asceticism has been labelled by contemporary thinkers as a denial of the joy of life and as a restriction of human creativity. Nothing could be further from the truth! As release from “having” and from attachment to the possession of things, and especially as liberation from the ego, from “seeking one’s own,” and from the “having of our being,” asceticism is the source and expression of genuine freedom.

What can be more truthful than the exodus from the captivity of “individual right” and the openness and love for our fellow human beings, the inner “good change” and steadfastness in fulfilling God’s commandments? What could be more creative than fasting, when it is a holistic attitude of life and expresses the ascetic and Eucharistic spirit of the Church, when it is a “common struggle” and not an “individual feat”? What could be more existentially striking than repentance and internal conversion, as a vital direction toward the truth and a renewed discovery of the power of divine Grace, of the depth of life in Christ and the hope of eternal life?

It is truly impressive that, when the early Christian character of Holy and Great Lent as a period of preparation for Holy Baptism in the Divine Liturgy of the Resurrection was replaced by the “ethos of repentance,” there nevertheless remained its experience as a “second baptism.” For this reason, the period of fasting and repentance is not sorrowful. Our hymnology speaks of the “spring of fasting,” while theology calls Great Lent a “spiritual spring” and a “period of joy and light.” All of this assumes special timeliness and significance in the face of the anthropological confusion of our time, as well as the new alienations rooted in contemporary civilization.

With these sentiments and thoughts, reminding all the children of the Holy Great Church of Christ throughout the Lord’s dominion, that on the day of the Akathist Hymn, the festivities will culminate, marking the 1400th anniversary of the year 626—when, in expression of gratitude to the Theotokos for the deliverance of the City of Constantinople from a perilous siege, the Akathist Hymn was chanted standing in the sacred Church of Blachernae—we wish you all a smooth course of the Fast, with asceticism and patience, with thanksgiving and doxology.

May we all, speaking the truth in love and being sanctified in the Lord, travel this way toward the fullness of joy in His radiant Resurrection.

Holy and Great Lent 2026

✠ BARTHOLOMEW of Constantinople

Your fervent supplicant for all before God

HOMILIA CATEQUÉTICA Para o Início da Santa e Grande Quaresma.

 

HOMILIA CATEQUÉTICA

Para o Início da Santa e Grande Quaresma.

 

+ BARTOLOMEU

Pela misericórdia de Deus, Arcebispo de Constantinopla,

Nova Roma e Patriarca Ecumênico

 

À Plenitude da Igreja,

Que a graça e a paz de nosso Senhor e Salvador Jesus Cristo estejam convosco;

e de nossa parte, oração, bênção e perdão.

 

Honorabilíssimos irmãos Hierarcas e filhos abençoados no Senhor.

 

Repletos de santa emoção, entramos mais uma vez, por boa vontade de Deus, na Santa e Grande Quaresma, a arena da luta ascética, o tempo de jejum e arrependimento, de humildade e oração, de vigilância espiritual e amor, com os olhos do nosso coração voltados para a Cruz vivificadora do Senhor, que nos guia a todos para a Santa Páscoa que abre as portas do Paraíso para todo o ser humano.

Este período abençoado que agora se abre diante de nós constitui uma oportunidade para compreender novamente a verdade sobre a ascese segundo Cristo e sua inseparável associação com a celebração eucarística da Igreja, em que toda expressão e dimensão são iluminadas pela luz e pela alegria da Ressurreição. A ascese não é um elemento estranho introduzido no cristianismo, nem é resultado da influência de ideologias dualistas externas à Igreja. A ascese é outra expressão da existência cristã, unida de modo indissolúvel à confiança absoluta na Divina Providência, à inesgotável alegria espiritual de uma vida dedicada a Cristo, à autotranscedência e à auto entrega, ao amor caritativo e ao respeito por toda a criação.

A ascese não é resultante de escolhas voluntárias e de particularidades subjetivas, mas de submissão aos cânones e à “experiência católica” da Igreja. Ela constitui, como já foi dito, um acontecimento “eclesial”, e não “individual”. A vida na Igreja é indivisível. Arrependimento, oração, humildade, espírito de perdão, jejum e obras de caridade e filantropia são interligados e mutuamente entrelaçados. Não existe, na tradição ortodoxa, ascese como um fim em si mesmo, que, sendo assim, sempre conduz à super valorização do esforço individual e alimenta tendências de autojustificação.

A Grande Quaresma é o momento apropriado para experimentar a Igreja como o lugar e a maneira como os dons da Graça Divina são revelados, sempre como uma antecipação da alegria da Ressurreição do Senhor, a pedra angular de nossa fé e o horizonte radiante da "esperança dentro de nós." Por inspiração divina, a Igreja celebra, no Sábado dos Laticínios, a santíssima memória dos santos homens e mulheres que se destacaram na ascese. Eles são apoio e companhia para os fiéis durante o longo caminho do exercício ascético. No campo da luta espiritual, temos a benevolência do Deus Trino conosco, a proteção da Santíssima Mãe de Deus e da Mãe de todos nós, e as intercessões dos santos e mártires da fé.

A ascese cristã saudável é a participação do ser humano inteiro — como unidade de espírito, alma e corpo — na vida em Cristo, sem desvalorizar a matéria e o corpo e sem uma redução maniqueísta da espiritualidade. Como já se escreveu, a ascese cristã é, em última análise, uma luta “não contra, mas a favor do corpo”, como afirma o Gerontikon: “Fomos ensinados não a destruir o corpo, mas a destruir as paixões.”

Infelizmente, de modo equivocado, a ascese cristã tem sido caracterizada por intelectuais contemporâneos como negação da alegria de viver e como limitação das ações humanas. Nada, porém, poderia estar tão distante da verdade! A ascese - como libertação do apego ao ter e à posse das coisas e, sobretudo, como libertação do ego, do “buscar as coisas para si” e do “viver segundo a si mesmo” - é fonte e expressão da genuína liberdade.

O que poderia ser mais verdadeiro do que o êxodo do cativeiro do “direito individual” e a abertura do coração ao amor pelo próximo — essa “boa mudança” interior — juntamente com a firmeza no cumprimento dos mandamentos de Deus? O que poderia ser mais criativo do que o jejum, quando vivido como atitude integral de vida, expressão do espírito ascético e eucarístico da Igreja; quando é uma “luta comum”, e não um “feito individual”? E o que poderia ser mais existencialmente marcante do que o arrependimento e a conversão interior, como orientação vital para a verdade e como redescoberta da força da Graça Divina, da profundidade da vida em Cristo e da esperança da vida eterna?

É realmente impressionante que, quando o caráter cristão original da Santa e Grande Quaresma — como período de preparação para o Santo Batismo na Divina Liturgia da Ressurreição — foi gradualmente substituído pelo “ethos do arrependimento”, tenha permanecido a sua vivência como um “segundo batismo”. Por essa razão, o tempo de jejum e arrependimento não é um tempo de tristeza, mas de renovação interior e de retorno à vida em Cristo. Nossa hinografia fala da “fonte do jejum”, enquanto a teologia chama a Grande Quaresma de “fonte espiritual” e de “Período de alegria e luz”. Tudo isso adquire especial atualidade e significado diante da confusão antropológica do nosso tempo, bem como das novas alienações enraizadas na civilização contemporânea.

Com esses sentimentos e pensamentos, recordamos aos filhos da Santa Grande Igreja de Cristo, em toda a soberania do Senhor, que, no dia do Hino do Akáthistos, culminarão as celebrações pelos 1400 anos desde o ano 626 — quando, em expressão de gratidão à Mãe de Deus pela salvação de Constantinopla de um perigoso cerco, foi entoado “de pé”, no sagrado templo das Blachernas, o Hino do Akáthistos. Por isso, desejamos a todos vós um abençoado tempo de jejum, de ascese e paciência, em ação de graças e doxologia.

Que, vivendo na verdade, em amor e sendo santificados pelo Senhor, caminhemos pela via que conduz à alegria plena da sua luminosa Ressurreição.

.

Santa e Grande Quaresma de 2026

X BARTHOLOMEU de Constantinopla

Fervoroso suplicante por todos, diante de Deus.

HOMILÍA CATEQUÉTICA para la apertura de la Santa y Gran Cuaresma

 

HOMILÍA CATEQUÉTICA

para la apertura de la Santa y Gran Cuaresma

 

+ BARTOLOMÉ

Por la misericordia de Dios Arzobispo de Constantinopla-Nueva Roma

y Patriarca Ecuménico

A la plenitud de la Iglesia

la gracia y la paz de nuestro Señor y Salvador Jesucristo, y de nuestra parte oración, bendiciones y perdón.

***

 

Honorabilísimos hermanos Jerarcas y benditos hijos en el Señor:

 

Llenos de sagrada emoción, entramos una vez más por la benevolencia de Dios en la Santa y Gran Cuaresma, la arena de la lucha ascética, tiempo de ayuno y arrepentimiento, de humildad y oración, de vigilancia espiritual y amor, con los ojos de nuestro corazón dirigidos a la Cruz vivificante del Señor, que nos guía a todos a la Santa Pascua abriéndole las puertas del Paraíso a la raza humana.

Este bendito período que se abre ahora ante nosotros constituye una oportunidad para abrazar una vez más la verdad del ascetismo según Cristo y su inseparable asociación con la realización eucarística de la Iglesia, cuya misma expresión y dimensión son iluminadas por la luz y el gozo de la Resurrección. El espíritu de ascetismo no es un elemento extraño introducido en la fe cristiana ni resultado de la influencia de ideologías dualistas externas a la Iglesia. El ascetismo es otra forma de definir la existencia cristiana, pues la conecta con la confianza absoluta en la Divina Providencia, con la inagotable alegría espiritual de una vida dedicada a Cristo, con la trascendencia y la donación de uno mismo, con el amor caritativo y el respeto a toda la creación.

El ascetismo no es cuestión de decisiones voluntarias y particularidades subjetivas, sino de sumisión a la regla y a la “experiencia católica” de la Iglesia. Ha sido descrito como un acto “eclesiástico” más que “individual”. La vida en la Iglesia es indivisible. El arrepentimiento, la oración, la humildad, el perdón, el ayuno y las obras filantrópicas están interconectados y entretejidos. En la tradición ortodoxa, el ascetismo no es un fin en sí mismo, pues eso solo conduce a una sobreestima del esfuerzo individual y alimenta la tendencia a la justificación propia.

La Gran Cuaresma es el momento adecuado para experimentar la Iglesia como lugar y modo en que se revelan los dones de la gracia divina, siempre como anticipo del gozo de la Resurrección del Señor, piedra angular de nuestra fe y horizonte radiante de “la esperanza que hay en nosotros”. Por inspiración divina la Iglesia honra el Sábado de los Lácteos la sagrada memoria de hombres y mujeres santos que brillaron en el ascetismo, pues son el apoyo y los compañeros de viaje de los fieles en esta larga carrera. En la arena de la lucha espiritual contamos con la benevolencia del Dios Uno y Trino que está con nosotros, con la protección de la Santísima Madre de Dios y Madre de todos nosotros y con las intercesiones los santos y mártires de la fe.

El sano ascetismo cristiano es participación del ser humano en su plenitud (como unión de espíritu, alma y cuerpo) en la vida en Cristo, sin minusvalorar la materia y el cuerpo y sin una reducción manquea de la espiritualidad. Tal y como se ha escrito, el ascetismo cristiano es en última instancia una lucha, “no contra el cuerpo, sino a su favor”; tal y como afirma el Geronticón: “Se nos ha enseñado a no destruir el cuerpo, sino las pasiones”.

Desafortunadamente -y de una manera injusta-, el ascetismo cristiano ha sido tachado por algunos pensadores contemporáneos de ser una negación del disfrute de la vida y una restricción de la creatividad humana. ¡Nada más lejos de la realidad! El ascetismo es la fuente y la expresión de la verdadera libertad, pues nos libra de lo material, del apego a la posesión de las cosas y especialmente del ego, de la “búsqueda de uno mismo” y de la “posesión de nuestro ser”.

¿Qué puede ser más verdadero que el éxodo de la cautividad del “derecho individual”, la apertura y el amor a nuestro prójimo, el “buen cambio” interior y la firmeza en el cumplimiento de los mandamientos de Dios? ¿Qué puede ser más creativo que el ayuno concebido como actitud integral de vida y expresión del espíritu ascético y eucarístico de la Iglesia, como “lucha común” y no “hazaña individual”? ¿Qué puede ser más sorprendente desde el punto de vista existencial que el arrepentimiento y la conversión interna como dirección vital hacia la verdad y hacia un descubrimiento renovado del poder de la Gracia divina, de la profundidad de la vida en Cristo y de la esperanza de la vida eterna?

Es verdaderamente impresionante que, cuando el carácter cristiano primigenio de la Santa y Gran Cuaresma como período de preparación para el Santo Bautismo en la Divina Liturgia de la Resurrección fue sustituido por el “‘ethos’ de arrepentimiento”, siempre persistió su experiencia como un “segundo bautismo”. Por este motivo, el período de ayuno y arrepentimiento no tiene un carácter sombrío. Nuestra himnodia habla de la “primavera del ayuno”, y la teología llama a la Gran Cuaresma “primavera espiritual” y “período de gozo y luz”. Todo esto adquiere una atemporalidad y un significado especial frente a la confusión antropológica de nuestro tiempo y las nuevas enajenaciones arraigadas en la civilización contemporánea.

Con estos sentimientos y pensamientos, y recordando a todos los hijos de la Santa y Gran Iglesia de Cristo del mundo entero que el Sábado del Himno Acatisto se culminarán las celebraciones del 1.400 aniversario de aquel día del año 626 en que, como forma de agradecimiento a la Theotokos por haber librado a Constantinopla de un peligroso asedio, se cantó el Himno Acatisto en la sagrada Iglesia de las Blanquernas, os deseamos a todos un período tranquilo de ayuno con ascetismo y paciencia, con agradecimiento y doxología.

Que todos nosotros, expresando la verdad con amor y santificados en el Señor, transitemos este camino hacia la plenitud del gozo en su radiante Resurrección.

Santa y Gran Cuaresma de 2026

+ BARTOLOMÉ de Constantinopla

Fervoroso suplicante por vosotros ante Dios

ΛΟΓΟΣ ΚΑΤΗΧΗΤΗΡΙΟΣ ΕΠΙ Τῌ ΕΝΑΡΞΕΙ ΤΗΣ ΑΓΙΑΣ ΚΑΙ ΜΕΓΑΛΗΣ ΤΕΣΣΑΡΑΚΟΣΤΗΣ

 

ΛΟΓΟΣ ΚΑΤΗΧΗΤΗΡΙΟΣ

ΕΠΙ Τῌ ΕΝΑΡΞΕΙ

ΤΗΣ ΑΓΙΑΣ ΚΑΙ ΜΕΓΑΛΗΣ ΤΕΣΣΑΡΑΚΟΣΤΗΣ

 

+ Β Α Ρ Θ Ο Λ Ο Μ Α Ι Ο Σ

ΕΛΕῼ ΘΕΟΥ

ΑΡΧΙΕΠΙΣΚΟΠΟΣ ΚΩΝΣΤΑΝΤΙΝΟΥΠΟΛΕΩΣ - ΝΕΑΣ ΡΩΜΗΣ

ΚΑΙ ΟΙΚΟΥΜΕΝΙΚΟΣ ΠΑΤΡΙΑΡΧΗΣ

ΠΑΝΤΙ Τῼ ΠΛΗΡΩΜΑΤΙ ΤΗΣ ΕΚΚΛΗΣΙΑΣ,

ΧΑΡΙΣ ΕΙΗ ΚΑΙ ΕΙΡΗΝΗ

ΠΑΡΑ ΤΟΥ ΣΩΤΗΡΟΣ ΚΑΙ ΚΥΡΙΟΥ ΗΜΩΝ ΙΗΣΟΥ ΧΡΙΣΤΟΥ,

ΠΑΡ᾿ HΜΩΝ ΔΕ ΕΥΧΗ, ΕΥΛΟΓΙΑ ΚΑΙ ΣΥΓΧΩΡΗΣΙΣ

* * *

 

Τιμιώτατοι ἀδελφοί Ἱεράρχαι καί τέκνα ἐν Κυρίῳ εὐλογημένα,

         Ἔμπλεοι ἱερᾶς συγκινήσεως, εἰσερχόμεθα καί ἐφέτος, Θείᾳ εὐδοκίᾳ, εἰς τήν Ἁγίαν καί Μεγάλην Τεσσαρακοστήν, εἰς τό στάδιον τῶν ἀσκητικῶν ἀγώνων, τόν καιρόν τῆς νηστείας καί τῆς μετανοίας, τῆς ταπεινώσεως καί τῆς προσευχῆς, τῆς πνευματικῆς ἐγρηγόρσεως καί τῆς φιλαδελφίας, μέ τά ὄμματα τῆς καρδίας ἐστραμμένα πρός τόν ζωηφόρον Σταυρόν τοῦ Κυρίου, τόν ὁδηγοῦντα πάντας ἡμᾶς πρός τό Ἅγιον Πάσχα, τό διανοῖγον τῷ γένει τῶν ἀνθρώπων τάς πύλας τοῦ Παραδείσου.

         Ἡ ἀρχομένη εὐλογημένη περίοδος εἶναι εὐκαιρία διά νά συνειδητοποιήσωμεν ἐκ νέου τήν ἀλήθειαν τῆς κατά Χριστόν ἀσκήσεως καί τήν ἄρρηκτον σύνδεσίν της μέ τήν εὐχαριστιακήν πραγμάτωσιν τῆς Ἐκκλησίας, ἡ ὁποία εἰς ὅλας τάς ἐκφάνσεις καί διαστάσεις της καταυγάζεται ἀπό τό φῶς καί τήν χαράν τῆς Ἀναστάσεως. Τό πνεῦμα τοῦ ἀσκητισμοῦ οὐδόλως ἀποτελεῖ παρείσακτον στοιχεῖον εἰς τόν Χριστιανισμόν, οὔτε εἶναι ἀποτέλεσμα ἐπιρροῆς ἐξωεκκλησιαστικῶν δυαλιστικῶν ἰδεολογημάτων. Ἄσκησις εἶναι μία ἄλλη λέξις διά τόν χαρακτηρισμόν τῆς χριστιανικῆς ὑπάρξεως, συνδέουσα αὐτήν μέ τήν ἀπόλυτον ἐμπιστοσύνην εἰς τήν Θείαν πρόνοιαν, μέ τήν ἀνεξάντλητον πνευματικήν εὐφροσύνην τῆς ἀφιερωμένης εἰς τόν Χριστόν ζωῆς, μέ τήν αὐθυπέρβασιν καί τήν αὐτοπροσφοράν, τήν φιλάνθρωπον ἀγάπην, τόν σεβασμόν πρός τήν κτίσιν πᾶσαν.

            Ἡ ἄσκησις δέν εἶναι ὑπόθεσις αὐτοβούλων ἐπιλογῶν καί ὑποκειμενικῶν ἰδιαιτερο-τήτων, ἀλλά ὑποταγή εἰς τόν κανόνα καί τήν «καθολικήν πεῖραν» τῆς Ἐκκλησίας. Ἀποτελεῖ, ὡς ἔχει λεχθῆ, «ἐκκλησιαστικόν», ὄχι «ἀτομικόν», γεγονός. Ἡ ἐν Ἐκκλησίᾳ ζωή εἶναι ἀδιαί-ρετος. Μετάνοια, προσευχή, ταπεινοφροσύνη, συγχωρητικότης, νηστεία, ἔργα εὐποιΐας, εἶναι ἀλληλένδετα καί ἀλληλοπεριχωρούμενα. Δέν ὑπάρχει εἰς τήν Ὀρθόδοξον παράδοσιν ἄσκησις ὡς αὐτοσκοπός, ἡ ὁποία πάντοτε ὁδηγεῖ εἰς ὑπερεκτίμησιν τῆς ἀτομικῆς προσπαθείας καί τροφοδοτεῖ τάσεις αὐτοδικαιώσεως. Ἡ Μεγάλη Τεσσαρακοστή εἶναι ὁ κατάλληλος χρόνος διά τήν βίωσιν τῆς Ἐκκλησίας ὡς τόπου καί τρόπου ἀποκαλύψεως τῶν δωρεῶν τῆς Χάριτος τοῦ Θεοῦ ἐν τῇ Ἐκκλησίᾳ, πάντοτε ὡς πρόγευσις τῆς χαρᾶς τῆς Ἀναστάσεως τοῦ Κυρίου, ὡς τοῦ ἀκρογωνιαίου λίθου τῆς πίστεως ἡμῶν καί τοῦ ὁλοφώτου ὁρίζοντος τῆς «ἐν ἡμῖν ἐλπίδος». Θεοκινήτως ἡ Ἐκκλησία τιμᾷ κατά τό Σάββατον τῆς Τυροφάγου τήν πανίερον μνήμην τῶν ἐν ἀσκήσει λαμψάντων Ἁγίων ἀνδρῶν καί γυναικῶν, οἱ ὁποῖοι εἶναι οἱ ἀρωγοί καί συνοδοιπόροι τῶν πιστῶν εἰς τόν δόλιχον τῆς ἀσκήσεως. Εἰς τό στάδιον τῶν πνευματικῶν ἀγωνισμάτων ἔχομεν εὐδοκοῦντα τόν ἐν Τριάδι Θεόν, σκέπην τήν Παναγίαν Θεομήτορα καί Μητέρα πάν-των ἡμῶν, καί πρεσβευτάς τούς Ἁγίους καί τούς μάρτυρας τῆς πίστεως.

            Ὁ ὑγιής χριστιανικός ἀσκητισμός εἶναι συμμετοχή τοῦ ὅλου ἀνθρώπου, ὡς πνευμα-τικῆς, ψυχικῆς καί σωματικῆς ἑνότητος, εἰς τήν ἐν Χριστῷ ζωήν, ἄνευ ὑποτιμήσεως τῆς ὕλης καί τοῦ σώματος καί ἄνευ μανιχαϊζούσης συρρικνώσεως τῆς πνευματικότητος. Ὡς ἔχει γραφῆ, ἡ χριστιανική ἄσκησις εἶναι ἐν τέλει «ἀγώνας ὄχι κατά ἀλλά ὑπέρ τοῦ σώματος», συμφώνως καί πρός τό τοῦ Γεροντικοῦ: «Ἡμεῖς οὐκ ἐδιδάχθημεν σωματοκτόνοι, ἀλλά παθο-κτόνοι».

            Ἀτυχῶς καί ἀστόχως, ὁ χριστιανικός ἀσκητισμός ἐχαρακτηρίσθη ἀπό συγχρόνους διανοητάς ὡς ἄρνησις τῆς χαρᾶς τῆς ζωῆς καί ὡς περιστολή τῆς ἀνθρωπίνης δημιουργι-κότητος. Οὐδέν ἀναληθέστερον τούτου! Ἡ ἄσκησις, ὡς ἀπαλλαγή ἀπό τό ἔχειν καί τήν προσκόλλησιν εἰς τήν κατοχήν πραγμάτων καί, κατ᾿ ἐξοχήν, ὡς ἀπελευθέρωσις ἀπό τό ἐγώ, ἀπό τό «ζητεῖν τά ἑαυτοῦ», ἀπό τό «ἔχειν τοῦ εἶναι μας», εἶναι πηγή καί ἔκφρασις γνησίας ἐλευθερίας. Τί ἀληθέστερον ἀπό τήν ἔξοδον ἐκ τῆς εἱρκτῆς τοῦ «ἀτομικοῦ δικαιώματος» καί ἀπό τήν ἀνοικτοσύνην καί τήν ἀγάπην πρός τόν συνάνθρωπον, ἀπό τήν ἐσωτερικήν «καλήν ἀλλοίωσιν» καί τήν σταθερότητα εἰς τήν ἐφαρμογήν τῶν ἐντολῶν τοῦ Θεοῦ; Τί δημιουργικώ-τερον τῆς νηστείας, ὅταν αὐτή εἶναι ὁλιστική στάσις ζωῆς καί ἐκφράζῃ τό ἀσκητικόν καί εὐχαριστιακόν πνεῦμα τῆς Ἐκκλησίας, ὅταν εἶναι «κοινόν ἄθλημα» καί ὄχι ἀτομικόν ἀγώ-νισμα; Τί ὑπαρξιακῶς συγκλονιστικώτερον ἀπό τήν μετάνοιαν, τήν ἐσωτερικήν μεταστροφήν, ὡς ζωτικήν κατεύθυνσιν πρός τήν ἀλήθειαν, τήν ἐκ νέου ἀνακάλυψιν τῆς δυνάμεως τῆς Θείας Χάριτος, τοῦ βάθους τῆς ἐν Χριστῷ ζωῆς καί τῆς ἐλπίδος ζωῆς αἰωνίου; Εἶναι ἐντυπωσιακόν τό γεγονός ὅτι, ὅταν ἀντικατεστάθη ὁ πρωτοχριστιανικός χαρακτήρ τῆς Ἁγίας καί Μεγάλης Τεσσαρακοστῆς ὡς περιόδου προετοιμασίας διά τό Ἅγιον Βάπτισμα εἰς τήν Θείαν Λειτουργίαν τῆς Ἀναστάσεως, ἀπό τό «ἦθος τῆς μετανοίας», παρέμεινεν ἡ βίωσις αὐτῆς ὡς «δευτέρου βαπτίσματος». Διά τόν λόγον αὐτόν, ἡ περίοδος τῆς νηστείας καί τῆς μετανοίας δέν εἶναι σκυθρωπή. Ἡ ὑμνολογία μας ὁμιλεῖ διά τό «ἔαρ τῆς νηστείας» καί ἡ Θεολογία ἀποκαλεῖ τήν Μεγάλην Τεσσαρακοστήν «πνευματικήν ἄνοιξιν» καί «περίοδον χαρᾶς καί φωτός». Ὅλα αὐτά ἀποκτοῦν ἰδιαιτέραν ἐπικαιρότητα καί ἀξίαν ἐνώπιον τῆς συγχρόνου ἀνθρωπολογικῆς συγχύσεως καί τῶν, πολιτισμικῆς προελεύσεως, νέων ἀλλοτριώσεων.

            Μέ αὐτά τά αἰσθήματα καί τάς σκέψεις, ὑπενθυμίζοντες τοῖς ἐν ἁπάσῃ τῇ δεσποτείᾳ Κυρίου τέκνοις τῆς Ἁγίας τοῦ Χριστοῦ Μεγάλης Ἐκκλησίας ὅτι, κατά τήν ἡμέραν τοῦ Ἀκα-θίστου Ὕμνου θά κορυφωθοῦν οἱ ἑορτασμοί ἐπί τῇ συμπληρώσει 1400 ἐτῶν ἀπό τοῦ ἔτους 626, ὅτε, πρός ἔκφρασιν εὐγνωμοσύνης πρός τήν Θεοτόκον διά τήν διάσωσιν τῆς Κωνσταντινου-πόλεως ἀπό ἐπικίνδυνον πολιορκίαν, ἐψάλη «ὀρθοστάδην» εἰς τόν Ἱερόν Ναόν τῶν Βλαχερ-νῶν ὁ Ἀκάθιστος Ὕμνος, εὐχόμεθα πρός πάντας ὑμᾶς εὔδρομον τό στάδιον τῆς νηστείας, ἐν ἀσκήσει καί ὑπομονῇ, ἐν εὐχαριστίᾳ καί δοξολογίᾳ. Εἴθε, ἀληθεύοντες ἐν ἀγάπῃ καί ἁγιαζό-μενοι ἐν Κυρίῳ, νά βαδίσωμεν τήν ὁδόν πρός τήν πεπληρωμένην χαράν τῆς λαμπροφόρου Ἀναστάσεως Αὐτοῦ.

                                                                                                Ἁγία καί Μεγάλη Τεσσαρακοστή ͵βκςʹ

† Ὁ Κωνσταντινουπόλεως

διάπυρος πρός Θεόν εὐχέτης πάντων ὑμῶν

 

Η Μητρόπολή μας αποχαιρετά την Πριγκίπισσα Ειρήνη | Nuestra Metrópolis despide a la Princesa Irene | Our Metropolis Bids Farewell to Princess Irene

 ΕΛΛ >> ESP >> ENG 

Η Μητρόπολή μας και ειδικότερα ο Ιερός Καθεδρικός Ναός των Αγίων Ανδρέου και Δημητρίου Μαδρίτης, έζησε ιστορικές στιγμές με αφορμή την εκδημία προς  Κύριον της  Πριγκιπίσσης Ειρήνης.

Ο Σεβασμιώτατος, από την πρώτη ώρα της κοιμήσεώς της, κατόπιν προσκλήσεως της Βασιλικής Οικογενείας της Ισπανίας τελούσε τρισάγιο καθημερινώς στο παλάτι της Θαρθουέλα παρούσης σύμπασας της Βασιλικής Οικογενείας επί της Σορού της μακαριστής.

Το Σάββατο 19 Ιανουαρίου, σεμνοπρεπώς και κατά την αρχοντική τάξη της ΜτΧΕ, χοροστατούντος του Σεβασμιωτάτου και παρόντων των ΑΑ ΜΜ των Βασιλέων, της ΑΜ της βασιλίσσης μητρός Σοφίας, αυταδέλφης της μακαριστής πριγκιπίσσης, των ΑΑ ΒΒ ΥΥ  της Διαδόχου Λεονόρ, της  Ινφάντα Σοφίας  και λοιπών μελών των Βασιλικών οικογενειών Ισπανίας, Ελλάδος και Βουλγαρίας, όπως και του στενού φιλικού περιβάλλοντος της Πριγκιπίσσης. Ο Σεβασμιώτατος, μετά το πέρας της  ιεράς τελετής, απηύθυνε λόγον παρακλήσεως και παραμυθίας σε ένα συγκινησιακά φορτισμένο περιβάλλον.

Την Κυριακή, 20 Ιανουαρίου, ο Σεβασμιώτατος συνόδευσε, κατά παράκληση των ΑΑ ΜΜ των Βασιλέων, το σκήνωμα της μακαριστής εις Αθήνας όπου και εξεπροσώπησε την Α.Θ.Π. την Οικουμενικό Πατριάρχη κ. Βαρθολομαίο κατά την εξόδιο ακολουθία στον Καθεδρικό ναό των Αθηνών, χοροστατούσης της Α.Μ. του αρχιεπισκόπου Αθηνών κ. Ιερωνύμου, μεταφέροντας και τα συλλυπητήρια της Α.Θ.Π. στην Μεγαλειωτάτη βασίλισσα Άννα-Μαρία και τον πρίγκιπα Παύλο, όπως ομοίως και κατά την ταφή στο βασιλικό κοιμητήριο του Τατοΐου.

Η μνήμη της Πριγκιπίσσης θα παραμείνει στην εμπειρία της Μητροπόλεώς μας φωτεινή, αγαπητική, ειρηνική και αιωνία.  

Nuestra Metrópolis, y en particular la Santa Iglesia Catedral de los Santos Andrés y Demetrio de Madrid, vivió momentos históricos con motivo de la partida hacia el Señor de la Princesa Irene.
Desde la primera hora de su dormición, Su Eminencia, por invitación de la Familia Real de España, celebraba diariamente el Trisagio (Responso) en el Palacio de la Zarzuela, en presencia de toda la Familia Real, ante el cuerpo de la bienaventurada difunta.

El sábado 19 de enero, de manera sobria y conforme al noble orden y elegancia de la Gran Iglesia de Cristo de Constantinopla, con Su Eminencia presidiendo la celebración, y en presencia de Sus Majestades los Reyes, de Su Majestad la Reina Madre Sofía, hermana de la difunta Princesa, de Sus Altezas Reales la Princesa de Asturias Leonor, la Infanta Sofía, así como de otros miembros de las Familias Reales de España, Grecia y Bulgaria, y del círculo íntimo de amistades de la Princesa, se celebró la sagrada ceremonia.

Al término del oficio litúrgico, Su Eminencia dirigió unas palabras de consuelo y exhortación espiritual en un ambiente profundamente conmovedor.

El domingo 20 de enero, Su Eminencia, a petición de Sus Majestades los Reyes, acompañó el féretro de la difunta a Atenas, donde representó a Su Toda Santidad el Patriarca Ecuménico Bartolomé durante la ceremonia fúnebre en la Catedral de Atenas, presidida por Su Beatitud el Arzobispo de Atenas, Jerónimo. Asimismo, transmitió las condolencias de Su Toda Santidad a Su Majestad la Reina Ana-María y al Príncipe Pavlos, tanto durante las exequias como en el sepelio en el cementerio real de Tatoi.

La memoria de la Princesa permanecerá en la experiencia de nuestra Metrópolis como luminosa, llena de amor, pacífica y eterna.

Our Metropolis, and in particular the Holy Cathedral of Saints Andrew and Demetrius of Madrid, experienced historic moments on the occasion of the falling asleep in the Lord of Princess Irene.
From the very first hour of her repose, His Eminence, at the invitation of the Spanish Royal Family, celebrated the Trisagion service (Responso) daily at the Palace of Zarzuela, in the presence of the entire Royal Family, before the body of the blessed departed.

On Saturday, January 19, in a dignified manner and according to the noble order and eledance of the Great Church of Christ of Constantinople, with His Eminence presiding, and in the presence of Their Majesties the King and Queen, Her Majesty Queen Mother Sophia, sister of the departed Princess, Their Royal Highnesses the Princess of Asturias Leonor and the Infanta Sofia, as well as other members of the Royal Families of Spain, Greece, and Bulgaria, and the Princess’s close circle of friends, the sacred service was solemnly celebrated.

At the conclusion of the service, His Eminence addressed words of supplication and consolation in an atmosphere deeply charged with emotion.

On Sunday, January 20, at the request of Their Majesties the King and Queen, His Eminence accompanied the body of the departed to Athens, where he represented His All-Holiness the Ecumenical Patriarch Bartholomew at the funeral service held at the Metropolitan Cathedral of Athens, presided over by His Beatitude Archbishop of Athens Ieronymos. He also conveyed the condolences of His All-Holiness to Her Majesty Queen Anne-Marie and Prince Pavlos, both during the funeral service and at the burial at the Royal Cemetery of Tatoi.

The memory of Princess Irene will remain within the life of our Metropolis as radiant, loving, peaceful, and eternal.

Photo credits: 
Sacra Metropolis Ortodoxa de España y Portugal 
Casa Real