EL GRECO (DOMENIKOS THEOTOKOPOULOS)
Copyright ©Museo Nacional del Prado
EL GRECO (DOMENIKOS THEOTOKOPOULOS)
Copyright ©Museo Nacional del Prado
Всечесні браття ієрархи і благословенні чада в Господі,
З благодаті з висоти ми знову дійшли цього року до свята Різдва у плоті Бога Слова, який прийшов у світ і оселився між нами «з невимовного людинолюбства». Ми вшановуємо псалмами і піснями духовними з невимовною радістю велику таємницю Боговтілення, яке є «новіше за все нове, єдине нове під сонцем»[1], через яке відкривається нам шлях до обожнення благодаттю і через яке все творіння оновлюється. Різдво — це не досвід емоцій, які «швидко приходять і ще швидше відходять». Це екзистенційна участь у всій події Божественної Ікономії. Як свідчить євангелист Матвій[2], начальники світу прагнули з самого початку знищити Божественне немовля. Для нас, вірних, разом із вигуком «Христос народився» у свято воплочення Сина і Слова Бога Отця, а також скорботними дзвонами Його страстей, ми чуємо також вигук «Христос воскрес», добра звістка про перемогу над смертю та очікування спільного воскресіння.
Слова «Слава во вишніх Богу, і на землі мир» знову лунають у світі, сповненому насильства, соціальної несправедливости та розпаду людської гідности. Приголомшливий прогрес науки і техніки не досягає глибини людської душі, тому що люди завжди є чимось більшим, ніж те, що може осягнути наука або до чого прагне прогрес техніки. Прірва між небом і землею в нашому людському існуванні не може бути подолана наукою.
Сьогодні багато говорять про «металюдину» і вихваляють штучний інтелект. Мрія про «надлюдину», звичайно, навряд чи нова. Концепція «металюдини» базується на технологічному прогресі та його оснащенні засобами, які раніше було неможливо уявити в людському досвіді та історії, за допомогою яких людство зможе вийти за межі чинних людських мірок. Церква не технофобна. Вона розглядає наукові знання як «божественний дар людям», однак не випускає з уваги та не приховує небезпек сцієнтизму. Окружне послання Святого і Великого Собору Православної Церкви (Крит, 2016) також наголошує на внеску християнства «в здоровий розвиток світської цивілізації загалом», оскільки Бог «поставив людину управителем священного творіння і його співпрацівником у світі». Крім того, тут також підкреслюється: «Замість сучасного «людинобога» Православна Церква утверджує Боголюдину як остаточну міру всього. «Ми говоримо не про обожнену людину, а про Бога, Який став людиною» (Йоан Дамаскин, Точне викладення православної віри, 3, 2, PG 94, 988)»[3].
Відповідь на ключове питання, а саме, як ми можемо зберегти «культуру особистости», повагу до її святости та наголошення на її красі, до останнього «восьмого дня» перед лицем титанізму та прометеїзму технічної культури, її еволюції й трансмутації, серед антропотеїстичних змін і перебільшень людства, — було дано раз назавжди в таємниці Боголюдства. Бог Слово став тілом, «правда прийшла» і «тінь пройшла». У вічності те, що є істинним для людини, буде пов’язане з її стосунками з Богом, як відповідь на Боже сходження до неї та як очікування й зустріч із прийдешнім Господом слави. Ця жива віра підтримує боротьбу людини, щоб відповісти на суперечності та виклики її земного життя, життя «хлібом»[4], виживання та соціально-культурного розвитку. Однак ніщо в нашому житті не процвітає без уповання на Бога, що визначає «повноту життя, повноту радости та повноту пізнання» Його Царства[5].
Різдво є для нас нагодою усвідомити таємницю Божої волі та велике чудо свободи людини. Христос стукає у двері людського серця, але ті двері можуть відчинити лише люди, удостоєні такої свободи. «Звичайно, без Нього, без Христа людина нічого не може зробити. Але є те, що може зробити лише людина, а саме: відповісти на Божий заклик і прийняти Христа», – писав блаженної пам’яти о. Георгій Флоровський[6].
Відповівши «Так» цьому покликанню з висоти, Христос відкривається як «правдиве світло»[7], як «дорога, істина і життя»[8], як відповідь на найголовніші питання та пошуки інтелекту до бажань серця і надій людства, але також відповідей творіння на питання: «звідки» і «куди». Ми належимо до Христа, в Якому все об’єднано. Христос є «Альфа і Омега, перший і останній, початок і кінець»[9]. У Своєму добровільному втіленні «для нас людей і для нашого спасіння» Слово Боже «не перебувало в одній людині, але охопило людську природу, в її повноті, Своєю Іпостассю»[10], тим самим встановивши спільну вічну долю та єдність людства. Він визволяє не один народ, а весь рід людський. Він не тільки розділяє історію ради спасіння, але й оновлює все творіння. Як і для історії, так і для всесвіту, слова «до Христа» і «після Христа» є однозначно й остаточно дійсними. Церква, яка «не в світі», усю свою подорож у світі, в історії і через неї до Есхат, до невечірнього дня в небесному Царстві Отця, і Сина, і Святого Духа – свідчить правду і виконує свою освячуючу та духовну працю «для життя світу».
Браття і чада в Господі,
Благоговійно схиляючи коліна перед Матір’ю Божою, яка тримає немовля і смиренно поклоняючись «Слову від початку», яке прийняло нашу природу, бажаємо всім вам благословенних Святок, та щасливого, здорового, мирного нового року благости Господньої, плідного в добрих ділах, сповненого духовної радости та божественних дарів, у якому весь християнський світ святкує та вшановує 1700-ліття Першого Вселенського Собору в Нікеї.
Різдво, 2024
† Варфоломій Константинопольський,
палкий молитовник перед Богом за всіх Вас
_______
1. Йоан Дамаскин, Точний виклад православної віри, PG 94.984.
2. Мт 1,18–2,1-23.
3. Окружне послання, § 10.
4. Мт 4,4.
5. Олександр Шмеман, Я вірю, Видавництво Акрітас, Афіни, 1991, с. 129 (з грецької мови).
6. Георгій Флоровський, Творіння і відкуплення, Видавництво Пурнарас, Салоніки, 1983, с. 17 (з грецької мови).
7. Йо 1,9.
8. Йо 14,6.
9. Одкр 22,13.
10. Миколай Кавасила, Дев’ять неопублікованих гомілій, Салоніки, 1976, с. 108.
+ B A R T
H O L O M E W
BY GOD’S MERCY ARCHBISHOP OF
CONSTANTINOPLE-NEW ROME
AND ECUMENICAL PATRIARCH
TO ALL THE PLENITUDE OF THE
CHURCH
GRACE, MERCY AND PEACE
FROM THE SAVIOR CHRIST BORN IN BETHLEHEM
Most honorable brother hierarchs and blessed children in the Lord,
With the grace from above, we have once again this year arrived
at the festal day of the Nativity in the flesh of God the Word, who came into
the world and dwelt among us “out of his ineffable loving for humankind.” We
honor with psalms and hymns as well as with inexpressible joy the great mystery
of the Incarnation, which is “newer than everything new, the only new thing
under the sun,”[1] through
which the way is opened for us to deification by grace and the entire creation
is renewed. Christmas is not the experience of emotions that “come rapidly and
depart even more rapidly.” It is the existential participation in the whole
event of Divine Economy. As testified by the Evangelist Matthew (ch. 1.
18–2.1-23), the leaders of the world sought to obliterate the divine infant
from the outset. For us faithful, along with the cry that “Christ is born” in
the feast of the incarnation of the Son and Word of God the Father, as well as
the mournful bells of His passion, we also hear the cry that “Christ is risen,”
the good news of the victory over death and expectation of the common
resurrection.
The words “Glory to God in the highest and on earth peace”
are heard once more in a world filled with violence, social injustice and
dissolution of human dignity. The stunning progress of science and technology
does not reach the depth of the human soul, because human beings are always
more than what science can comprehend or to which the advancement of technology
aspires. The gap between heaven and earth in our human existence cannot be
scientifically bridged.
Today there is much talk about “the metahuman” and praise
of artificial intelligence. The dream of “the superhuman” is of course hardly
new. The concept of “the metahuman” is based on technological progress and his
equipment with means previously unimaginable to human experience and history,
through which humankind will be able to transcend currently valid human
measures. The Church is not technophobic. It approaches scientific knowledge as
“a divinely granted gift to human beings,” without however overlooking or
suppressing the dangers of scientism. The Encyclical of the Holy and Great
Council of the Orthodox Church (Crete, 2016) also emphasizes the contribution
of Christianity “to the healthy development of secular civilization,” since God
“established human beings as stewards of sacred creation and His coworkers in
the world.” Moreover, it also highlights: “The Orthodox Church sets against the
‘man-god’ of the contemporary world the ‘God-man’ as the ultimate measure of
all things. “We do not speak of a man who has been deified, but of God who has
become man (John of Damascus, An Exact Exposition of the Orthodox Faith
iii, 2 PG 94.988).”[2]
The answer to the crucial question—namely, how can we
preserve the “culture of personhood,” the respect for its sacredness and
emphasis on its beauty, until the final “eighth day” in the face of the
titanism and prometheanism of the technological culture, its evolution and
transmutation, in the midst of anthropotheistic changes and exaggerations of
humankind—has been given once for all in the mystery of Divine Humanity. God
the Word became flesh, the “truth has come” and “the shadow has passed.” For
human beings, speaking the truth will forevermore be associated with their
relationship to God as the response to God’s descent toward them and as the
expectation and encounter of the coming Lord of glory. This living faith
supports the human struggle to respond to the contradictions and challenges of
earthly life, to life “by bread” (Mt 4.4), to survival as well as social and
cultural development. Nevertheless, nothing in our life can thrive without
reference to God, without the horizon of “the fullness of life, the fullness of
joy and the fullness of knowledge” of His Kingdom.[3]
Christmas is an opportunity for us to become conscious of
the mystery of divine freedom and the great miracle of human freedom. Christ
knocks on the door of the human heart, yet only human beings honored with such
freedom are able to open that door. “Clearly, without Him, without Christ,” as
the late Fr. Georges Florovsky writes, “man cannot do anything. But there is
something that only man can do—namely, respond to God’s call and welcome
Christ.”[4]
By saying “Yes” to this calling from above, Christ is revealed as “the true light” (Jn 1.9), “the way, the truth and the life” (Jn 14.6), the answer to the ultimate questions and pursuits of the intellect, to the desires of the heart and the hopes of humankind, but also to the “whence” and “whereto” of creation. We belong to Christ, in Whom all things are united. Christ is “the Alpha and Omega, the first and the last, the beginning and the end” (Rev. 22.13). In His voluntary incarnation “for us men and for our salvation,” the Word of God “did not dwell in a single human being, but embraced human nature in its entirety with His hypostasis,”[5] thereby establishing the common eternal destiny and unity of humanity. He does not liberate one people, but the entire race of humankind; He does not savingly divide only history, but renews the whole creation. Just as for history, so too for the universe, “before Christ” and “after Christ” holds definitively and determinately valid. Throughout its journey in the world, in history and through it to the Eschata, to the day without setting in the heavenly Kingdom of the Father, the Son and the Holy Spirit, the Church that is “not in the world” witnesses to the truth and performs its sanctifying and spiritual work “for the life of the world.”
Brethren and children in the Lord,
With a spirit of devotion, we kneel before the Mother of
God who holds the infant and humbly worship “the Word from the beginning” who
assumed our form, and we wish to all of you a blessed and holy Twelvetide and a
favorable, healthy, peaceful and fruitful in good deeds new year of the Lord’s
favor, filled with spiritual joy and divine gifts, in which the entire
Christian world concelebrates and honors the 1700th anniversary of
the First Ecumenical Council of Nicaea.
Christmas 2024
+Bartholomew of Constantinople
Fervent supplicant of you all before God
[1]
John of Damascus, An Exact Exposition of the Orthodox Faith, PG 94.984.
[2] Encyclical,
§ 10.
[3]
Alexander Schmemann, I believe (Athens: Akritas Editions, 1991), 129
[from the Greek].
[4]
Georges Florovsky, Creation and Redemption (Thessaloniki: Pournaras
Editions, 1983) [from the Greek].
[5]
Nicholas Cabasilas, Nine Unpublished Homilies (Thessaloniki, 1976), 108.
